Книга Літо на перешийку стор 71

Книга Літо на перешийку стор 71

цей. Їм прищеплювалася недосяжність і непререкаемость начальника, а тут приїжджає в гості до табору пбчти їх ровесниця. Вони відчували себе жорстоко обдуреними. На моє нещастя, арабистка виглядала ще молодше своїх років. Все ясно. Зовсім не випадково компот арабистки виявився солоним.

Книга Літо на перешийку стор 70

Книга Літо на перешийку стор 70

до кінця. Мені, знаєш, надзвичайно важливо, що найбільше творіння архітектури на нашій землі є посвята батька синові. Я кажу про храм Покрови на Нерлі. Церква поставлена Андрієм Боголюбським в пам’ять померлого від ран сина Йзяслава. Від свідомості цього храм мені

Книга Літо на перешийку стор 69

Книга Літо на перешийку стор 69

кабінет. А що ж Елізабет? Вона продовжувала писати свої книги непомітно від усіх, на світанку в спальні або вдень на столі у вітальні, де її щохвилини відривала прислуга, гості, діти, відвідувачі — трудівники Манчестера. Кабінет батька оберігався від посягань усіма

Книга Літо на перешийку стор 68

Книга Літо на перешийку стор 68

— Як-то, — кажу я їй, — у фондах нашої уні-верситетской бібліотеки натрапив на збірку дореволю-ційних журналів. В одному з них, у якому, убий — не пам’ятаю, запам’яталася мені антична притча. В ній роз-зывалось про відвідування якимсь владикою острова свого

Книга Літо на перешийку стор 67

Книга Літо на перешийку стор 67

Ягоди були зібрані остроглазыми детдомовцами за ви-проведення рубок і вздовж гарей. Потім дівчині був запропонований чай, який охрестили «сшгьвупле». Це творіння Марії Іванівни. Настоюється він на сухих квітках вересу, пелюстки шипшини і сушених листках суниці. У свої нічні чування я

Книга Літо на перешийку стор 66

Книга Літо на перешийку стор 66

тієї, в легенях білих ж гостроносих черевичках без підборів «човником». В руках її була крихітна сумочка з жовтої шкіри у формі бочки, з якої стирчав згорнутий парасолька. Всі квіти, зібрані мужніми господарями табору «Сильвупле», призначалися цієї юної леді з попелястим

Книга Літо на перешийку стор 65

Книга Літо на перешийку стор 65

сидіти б ще на самоті». Навіть ліг у траву, благо вона висока; можна зникнути, піти з табірної реальності, злитися, відректися від самого себе, зникнути під за-ключительные рядки: «Але їм внемля, погляди до неба, посміхаючись, звертаю!» Вірші ці Аполлона Майкова. Вони