Книга Літо на перешийку стор 57

Книга Літо на перешийку стор 57

Не знаю, кажу. — Не доводилося зустрічати. Петрович переможно подивився на моїх хлопців і говорить: — Російська без лісу порожній номер. Ліс для нього — це… Він замовк і почав обводити очима верхівки сосен, підбираючи епітет, гідний лісу, не знайшов

Книга Літо на перешийку стор 56

Книга Літо на перешийку стор 56

війни… — тут він затнувся. — Села немає… Одна береза пішла в ріст. Вже дісталася до руїн. Дуже любить людей. Дуби Німець під корінь… адже Знав, гад, де порода. Петрович не місцевий, з переселенців, з тих пір як Перешийок повернувся

Книга Літо на перешийку стор 55

Книга Літо на перешийку стор 55

іод корінь, він і від пня дасть молоді пагони. Объеден-: ний гусеницями до голих гілок, він покривається в те ж літо новими листям. Такої стійкості перед життєві- мі бурями немає ні в кого. У дібровах святково чисто і світло. Між

Книга Літо на перешийку стор 54

Книга Літо на перешийку стор 54

до океану, як, підкоряючись владному поклик інстинкту, скочуються з верхів’їв річок до океану мальки. Скільки риб, так і живуть у верхів’ях і не людей, які згадували про море ніколи, стільки є народів, які залишаються на річках і не мріють про

Книга Літо на перешийку стор 53

Книга Літо на перешийку стор 53

Вибрався іл яру з повним відром джерельної води, дійшов до прибережних сосен, окинув поглядом витягнулися добірні стовбури смолистої лейб-гвардії і пР — пял — несподівана труба перебудувала прозорі молекули ночі. Щось невловимо змінилося в світі. Ліс був все той ж

Книга Літо на перешийку стор 52

Книга Літо на перешийку стор 52

стан і без суєти розбилися на п’ятірки. Порушення встигла влягтися, і я відчув, як вроджена пристрасть до військового параду, в якому стільки від святкового виклику, не дає мені спокою. Піднявши руку, я крикнув: «Нашу!» Колона заусміхалася, ожила і зашуміла. Над

Книга Літо на перешийку стор 51

Книга Літо на перешийку стор 51

ти — він відкидав сирітство. Я це не розумом вловив тоді, а яким-то пронизливим відчуттям і загорлав на зе — нитовца не своїм голосом: — Бий! Капітан розбігся знехотя, в кожному його кроці чув-ствовалась невпевненість. Він теж відчував, в якому,