Жерміналь стор.29

Жерміналь стор.29

дусі проносилися струмені тепла з сусідньої КОНЮЩПІ. Від? I сюди відкривалися зявшіе прольоти чотирьох гірських Вира боток. – Он туди, – сказав Мае Етьєну.— Не думайте, нам ще добрих два кілометри йти. Робочі розходилися групами в різні боки, ІС  чезали

Жерміналь стор.28

Жерміналь стор.28

кліті застукали великі краплі, як ніби пішов проливний дощ, і справді почалася злива, він ставав все сильніше, сильніше-справжній потоп! Повинно бути, дах кліті продірявилася— струмінь води лилася Етьєну на плече, і незабаром він промок до нитки. Холод стояв тура ної,

Жерміналь стор.27

Жерміналь стор.27

– Обережніше! Крутий вуха! – сказав він вполголоса батьківським тоном, як колишній вуглекоп, як і раніше ж-гавкаючий добра товаришам.— Треба по порядку справу робити… Ну ось і нам подали карету. Залазьте всій арте- Ялина. Справді, кліть, захищена смугами листового Iзаліза

Жерміналь стор.26

Жерміналь стор.26

Потім шахтарі піддавалися, обережності заради, ще однієї перевірки; вони гуськом підходили до контролера, і той дивився, чи добре у кожного закрита лампова сітка. — Ой, холод собачий! — пробурмотіла Катрін, тремтячи всім тілом. Етьєн мовчки кивнув головою. Вони вже стояли

Жерміналь стор.25

Жерміналь стор.25

— Ходімо, сказала Катрін.- Дещо для вас наЙТИСЯ. Етьєн спершу не зрозумів. Потім в пориві радості міцно потиснув дівчині обидві руки. – Дякую, товаришу!.. Ось славний малий! Катрін, сміючись, розглядала його при багряному світлі, падав на них з палаючих топок.