рішення скликати приватні збори, — перемога здавалася йому безсумнівною, якщо всі шахтарі Монсу вступлять в інтер-націонал.
IV
Збори влаштували в четвер, о другій годині дня, в закладі вдови Дезір «сміливий веселун». Господиня, обурена бідністю, яку доводилося терпіти її «вихованцям», гнівалась на Компанію, особливо з тих пір, як кабачок спорожнів. Ніколи ще в страйк люди не були такими непитущими, навіть затяті гультяй сиділи вдома зі страху порушити прийняте всіма рішення. Головна вулиця В Монсу, на якій в дні ярмарку кипів народ, була тепер безлюдною, похмурою; скрізь панувала сумна тиша. На стійках в пивних пиво не лилося в гуртки, а з кухлів — в глотки, стічні канави були сухі; біля дверей шинків, окаймлявших шосе, біля винного льоху Казимира, у розпивочної «Прогрес» видно було тільки бліді обличчя кабатчиц, запитально озиравших дорогу, а в самому Монсу пустував весь ряд питних закладів, починаючи від кабачка Ланфан до розпивочної «Головешка», не виключаючи трактиру «Виноградне» та пивний «Шибайголова». Тільки в трактирі «Святий Ілля», в який ходили штейгери, ще наливали кілька кухлів за день; знелюдніло навіть «Вулкан», позбулися клієнтів і дами, подвизавшиеся там, хоча зважаючи на важких часів вони знизили свою ціну з десяти до п’яти су. У всьому краю серця нудило похмуре смуток.
— Ах ти диявол! — вигукнула вдова Дезір, ляскаючи себе по стегнах. в усьому жандарми винні! Нехай мене у в’язницю засадять, але я їм влаштую штуку!
Всіх властей, всіх господарів, все начальство вона іменувала жандармами, — цей презирливий термін позначав всіх ворогів простого народу. Вона з захопленням відповіла згодою на прохання Етьєна: ну, звичайно, весь її будинок ц послуг вуглекопів; вона безкоштовно надасть їм свій бальний зал, напише від свого імені запрошення, раз закон цього вимагає. Втім, якщо що буде і не за законом, нехай собі зляться. На наступний день Етьєн приніс їй на підпис десятків п’ять запрошень, переписаних за його дорученням грамотними жителями селища. Листи ці послали в інші шахти до делегатів і про-
