Хто перерізає? Адже в шахті люди працюють. Це здавалося жахливим.
Пролунав і пропав далеко голос іншого штейгера:
— Страйкарі з Монсу ріжуть троси. Все наверх!
Лише тільки Шаваль почув це, він відразу зупинив Катрін. При думці, що, вибравшись з шахти, він стрег тит тих, що прийшли з Монсу, у нього підкосилися ноги. Так, значить, з’явилася та зграя! А він вважав, що її Уті-хомирили жандарми! Шаваль вирішив повернути назад і піднятися через стовбур шахти Гастон-Марі, але там давно не було ні бадді, ні сходів. Він сипав лайками, вагався і, приховуючи страх, кричав, що нерозумно бігти як божевільним. Хіба їх залишать на дні шахти?
Знову поблизу пролунав голос штейгера:
— Все наверх! Швидше! До сходів!
І хвиля біглих підхопила Шаваля.
Він грубо штовхав Катрін, кричав, що вона ледве тягнеться. Хоче, вірно, щоб вони одні залишилися в шахті і здохли б тут з голоду. Адже розбійники, що нагрянули з Монсу, спо-собни зламати сходи, не чекаючи, коли люди підні-муться. Це мерзенне підозра довершило загальне божевілля; люди мчали по виробках як несамовиті, як божевільні, намагаючись обігнати інших, першими при-мчати до сходів і піднятися раніше за всіх. Біжать кричали, що сходи зламані і ніхто не вийде. А коли очманілі від страху люди почали вибігати в рудничний двір, там піднялася звалище,— всі кинулися до запасного ствола, влаштували бійку перед вузькою дверцятами сходового ходу; старий конюх, повівши, обережності ради, коней у стайню, дивився на цю картину з презрительностью, бо звик проводити ночі під землею і був упевнений, що його завжди витягнуть звідси.
— Чорт тебе дери, лізь попереду мене! — сказав Ша — ваяь, підштовхуючи Катрін.— Я хоч підтримаю тебе, якщо ти зірвешся.
Пробігши три кілометри, приголомшена, ледь дихаючи, знову обливаючись потім, вона нічого не міркувала і тільки віддавалася течією людського потоку. Тоді Шаваль потягнув її за собою з такою силою, що мало не зламав їй руку; вона жалібно скрикнула, сльози бризнули у нього з очей. Значить, він вже забув про свою клятву? Ніколи їй не бути щасливою!
— Та йди ж ти!- заричав він.

Книга Жерміналь стор.284

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code