охопило сказ, він кинувся ца Етьєна, як звір, і спробував вдарити його ногою в живіт.
— А я тебе в черево! — бурмотів він здавленим голосом.- Випущу кишки і на сонечку розвішу.
Етьєн ухилився. Але таке порушення правил чесної бійки обурило його і він крикнув:
— Мовчи, скотина! Чорт би тебе побрал! Не смій брикатися, а то візьму стілець і оглушу тебе.
Поєдинок став запеклим. Раснер, в обуренні, знову спробував втрутитись, але дружина суворим поглядом втримала його: хіба два відвідувача не мають право звести рахунки в їх закладі? Тоді Раснер встав перед каміном, боячись, що противники зваляться прямо у вогонь. Суварін зі звичайним своїм спокійним виглядом звернув цигарку, але так і не закурив її. Катрін нерухомо стояла біля стіни, тільки піднесла несвідомо руки до поясу і судомними рухами смикала складки сукні. Вона щосили стримувалася, щоб не закричати, не вбити одного з супротивників, видавши своїм вигуком, хто їй дорожче; втім, в цю хвилину вона в сум’ятті своєму навіть не знала, кого хотіла б врятувати.
Незабаром Шаваль видихався і, обливаючись потім, бив навмання. Етьєн навіть і в люті не забував прикриватися, відбивав майже всі випади; деякі удари злегка зачепили його. У нього було надірвано вухо, здертий клаптик шкіри на шиї, і садно ця викликала таку пекучий біль, що він теж вилаявся і відповів ударом в груди. Шаваль встиг відскочити, але Етьєн злегка присів і кулаком хватйл його по обличчю, розбив ніс, подшиб очей. З носа бризнула і полилася кров, очей прикрасився синцем і відразу заплив… Шаваль осліп, оглух, обливався кров’ю, в голові у пего гуділо; він без толку розмахував кулаками, і раптом страшний удар під ложечку доконав його. В грудях у нього щось хруснуло, і він упав навзнак, впавши, як мішок з алебастром, скинутий з воза.
Етьєн почекав.
— Вставай! Якщо хочеш ще отримати, давай продовжимо.
Шаваль лежав пластом, нічого не міркуючи, потім заворушився, потягнувся всім тілом, насилу підвівся на коліна і, зіщулившись в грудку, постояв так секунду, щось шукаючи в кишені правою рукою. Нарешті встав на ноги і з диким криком вповь кинувся на Етьєна.
Але Катрін все бачила, гучний крик вирвався у неї, немов мимовільне визнання серця, що здивувало її саме, крик, що видав те, чого вона сама ще не відала:
– Бережися! У нього ніж!

Книга Жерміналь стор.370

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code