під клітиною нарешті вантажники закінчили свою справу, стовбурової просигналив: приймай м’ясо! Бойова підняла голову, проводжаючи поглядом свого друга,— спочатку його піднімали тихенько, потім він раптом загубився в мороці, кліть злетіла вгору, і Трубач назавжди розлучився з чорною безоднею. Бойова ж все стояла, витягнувши шию, п в її короткій пам’яті, пам’яті тварини, можливо, відродилися картини колишнього її життя на поверхні землі. Але з тієї життям все було скінчено, нічого більше не дізнається про неї Бойова,— адже вона теж підніметься на землю тільки у вигляді перев’язаного мотузками холодного і жалюгідного трупа. У бойової затремтіли ноги, вона відчула вільне повітря далеких полів, що долітав через стовбур шахти, і, задихаючись, важко переступаючи, немов одурманена, побрела в стайню.
А у дворі шахти вуглекопи похмуро дивилися на мертвого Трубача. Якась жінка сказала впівголоса:
— Все-таки людина не спуститься, коли не захоче.
Але тут з селища хлинула нова людська хвиля. Попереду всіх йшов Левак, за ним його дружина і мешканець Бутлу.
— Бий усіх, хто з Боринажа! Геть чужинців! Смерть їм! Смерть!
Все було кинулися до шахти. Етьєну насилу вдалося зупинити людей. Він підійшов до капітана, командовавшему загоном, високому і худорлявого молодій людині років двадцяти восьми, особа якого виражало відчай і рішучість; пояснивши офіцерові, як йде справа, Етьєн спробував залучити його на бік робітників і, кажучи, весь час стежив, яке враження справляють його слова. Навіщо доводити справу до безцільної різанини? Справедливість, безсумнівно, на стороні робітників. Всі люди брати. Можна столковаться. Коли він заговорив про республіку, капітан нервово смикнувся і, зберігаючи військову непохитність, різко сказав:
– Розійдіться! Не змушуйте мене вдатися до зброї!
Три рази Етьєн поновлював свою спробу. А позаду нього грізно рокотав натовп вуглекопів. Пройшов слух, що директор знаходиться на шахті, і тоді пролунали вигуки: пропонували накинути йому петлю на шию і спустити на мотузці в забій,-нехай-но він сам рубає Угольок. Але слух виявився хибним, на шахті були тільки Негрель і старший штейгер Дансар; обидва вони на мить здалися

Книга Жерміналь стор.386

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code