Косметичний ремонт — поняття, звичайно, умовне

Адже трудомісткість робіт, які належить виконати, залежить від багатьох факторів: від конструкції будівлі, первинної якості виконання будівельних і обробних робіт, а також від часу і умов експлуатації будівлі взагалі і конкретного приміщення зокрема.Відразу обмовимося, що вирівнювання стін і стель (щоб довести їх до відповідності вимогам європейських стандартів виходить далеко за рамки косметичного ремонту, а тому ми його розглядати не будемо. Точно також косметичний ремонт в кухні і ванній кімнаті припускає залучення кваліфікованих фахівців (сантехніків, електриків, плиточників) і використання спеціалізованих матеріалів (вологостійких, гідроізоляційних). Більшість цих робіт можна виконати своїми силами, але це тема для окремої статті.

Простий косметичний ремонт можна охарактеризувати як відновлення колишнього стану приміщення без заміни видів обробки. Він включає в себе переклеювання шпалер, перефарбування стель, фарбування вікон, дверей, плінтусів і лиштв, подклейку лінолеуму, а також шліфування паркетних підлог і покриття їх лаком. Хороші результати досягаються, тільки якщо використовувати відпрацьовані методики і застосовувати перевірені матеріали (на жаль, не завжди самі дешевих). Тому рекомендуємо при проведенні косметичного ремонту дотримуватися наступних рекомендацій.

Першим ділом

Спочатку приміщення звільняється від меблів (по можливості). Залишилися предмети меблів групують у центрі кімнати і ретельно вкривають плівкою. Потрібно забезпечити вільний підхід до стін по всьому периметру і можливість виконання робіт по всій площі стелі. Якщо заміна підлогового покриття не планується, його необхідно захистити від бруду й можливих механічних пошкоджень.

Паркет, ламінат або килимове покриття обов’язково закривають листами оргаліту або пакувального картону (чистими і сухими), поверх яких укладають товсту поліетиленову плівку (з перехлестом сусідніх полотнищ не менше 10 см). Щоб поліпшити захисних властивостей стики полотнищ плівки рекомендується проклеїти липкою стрічкою (скотчем). Покриття на основі полівінілхлориду (ПВХ), в побуті звані лінолеумом, досить легко відмиваються від більшості видів забруднень, тому для їх захисту цілком достатньо застелити підлогу товстою поліетиленовою плівкою. В процесі проведення робіт найбільша кількість бруду утвориться по периметру приміщення. Тому захисну плівку бажано приклеїти скотчем і до плінтусів.

Плінтуса демонтуються тільки у разі їх заміни, заміни підлогового покриття або циклювання паркету. Якщо перефарбовувати плінтусів не потрібно, їх слід захистити малярною стрічкою. Це спеціальна липка стрічка на паперовій основі, яка після закінчення робіт легко (на відміну від скотча) віддаляється з поверхні, що захищається.

Декоративні рамки з розеток і вимикачів знімають, а «начинку» заклеюють малярською стрічкою. Природно, що всі електричні ланцюги повинні бути попередньо знеструмлені.

Чи варто робити ремонт перед продажем або орендою квартири? >>>

Демонтаж старих покриттів

Підготовка стін і стелі приміщень починається з демонтажу (видалення) наявних покриттів.

Стеля. В даний час найбільш поширеним видом стельових покриттів є водно-дисперсійна фарба. У будинках старої будівлі стелі обробляли вапняною побілкою. Набагато рідше зустрічаються стелі, пофарбовані масляними або алкідними емалями.

Водно-дисперсійна фарба й емалі не розчиняються водою, тому змити їх з поверхні стелі практично неможливо. Досить видалити за допомогою сталевого шпателя відшаровуються ділянки покриття і розшити тріщини кутом того ж шпателя. Емаль бажано обробити наждачним папером, щоб підвищити шорсткості і поліпшення зчеплення зі знову нанесеними шарами.

Вапняну побілку необхідно змити до підстильного шару шпаклівки. Це нескладна, але досить трудомістка операція, від старанності виконання якої залежить якість зчеплення нового покриття з підставою: залишки побілки значно стають причиною утворення бульбашок. Товщина шару побілки може досягати декількох міліметрів. Він розмочується водою за допомогою малярського валика і знімається сталевим шпателем. Іноді повністю видалити побілку за один прохід не вдається; в цьому випадку операцію повторюють багаторазово. Залишки побілки змиваються з поверхні стелі мокрою губкою.

Стіни. Демонтажу старих шпалер принципово не відрізняється від видалення вапняної побілки: відшаровуються фрагменти шпалер обдираються «в суху», ділянки, міцно приклеєні до стіни, розмочуються водою і знімаються шпателем. У старих будинках шпалери нерідко наклеєні в кілька шарів, а власне стіну (для вирівнювання поверхні) було прийнято обклеювати газетами. У подібних випадках залишається тільки запастися терпінням, продовжуючи послідовно розмочувати і видаляти шпалери шар за шаром.

Деякі види сучасних шпалер (типу «триплекс») легко віддаляються з поверхні стіни, залишаючи шар тонкого виворітного паперу. Якщо стіна досить рівна і не потребує ремонту, цей шар видаляти не слід, оскільки нові шпалери прекрасно клеяться на нього.

Двері, вікна. Старе лакофарбове покриття дверей, лиштв і віконних рам віддаляється тільки у разі його розтріскування і відшарування. Частіше цій «хворобі» піддаються віконні рами, відновлення яких — це, напевно, найбільш трудомістка операція. Тим не менш, повне видалення покриття, що відшаровується в цьому випадку слід вважати обов’язковим, оскільки локальне усунення пошкоджень за допомогою шпаклівки і подальшого перефарбовування, швидше за все, не дасть позитивних результатів: після декількох місяців рами знову прийдуть у непридатність. Відновлення плінтусів з повним видаленням старого лакофарбового покриття і подальшим усуненням дефектів за допомогою шпаклівки, швидше за все, виявиться економічно невигідним — краще замінити їх новими.

Існує два методи видалення масляної (алкідної) емалі: хімічний і термічний. У першому випадку лакофарбовий шар розм’якшується за допомогою спеціальних хімічних складів, відомих під назвою «змивки», і віддаляється шпателем або шкребками різної форми, які можна виготовити з підручних матеріалів або купити в магазині будівельних інструментів. Змивка — спеціально підібрана суміш розчинників і (або) лугів із загусником, що перешкоджає швидкому висиханню складу і утворенню патьоків на вертикальних поверхнях. Змивки коштують недешево, а робота з ними займає досить багато часу.

Більш продуктивним є термічний метод — розм’якшення фарби струменем гарячого повітря, яку генерує спеціальний фен. Фарба розм’якшується на невеликих ділянках і віддаляється скребком. На жаль, такі фени недешеві, оскільки відносяться до професійного будівельного інструменту (фен для укладання волосся абсолютно не придатний, хоча і не відрізняється за принципом дії).

Підготовка поверхонь під фінішну обробку

Після видалення старих покриттів потрібно усунути дефекти стін і стелі. Щоб шпаклівка легше проникала в тріщини їх необхідно розшити (розширити), пошкоджені місця очистити, а відшарувалися («бубонить») ділянки штукатурного шару повністю видалити. Підготовлені таким чином поверхні обов’язково обробляються складом грунтовки. Грунтовки — водні розчини полімерів, що містять довгі полімерні ланцюжки, здатні глибоко проникати в пористу структуру бетону або штукатурки і закріплюватися всередині неї. Це значно зміцнює поверхневий шар підстави і виключаючи утворення пилу.

Після висихання грунтовки глибокі вибоїни і місця, де штукатурний шар відвалився, закладаються цементно-вапняним штукатурним розчином. В крайньому випадку (для прискорення процесу) можна скористатися алебастром або штукатурним розчином на гіпсовій основі. Як правило, ця операція виконується за допомогою прямокутної гладилки з нержавіючої сталі — інструмента зручного й універсального. Для забивання глибоких тріщин у бетонних і цегельних конструкціях можна рекомендувати быстротвердеющую ремонтну шпаклівку на цементній основі.

Відремонтовані ділянки грунтуються, і поверхні остаточно вирівнюються шпаклівкою. При цьому усуваються незначні нерівності підстави і заповнюються дрібні тріщини. Потрібно враховувати, що товщина шару шпаклівки не повинна перевищувати 2 мм; велика товщина забезпечується нанесенням декількох шарів, причому кожен наступний шар наноситься після повного висихання попереднього. Серйозні тріщини на стелі рекомендується додатково проклеїти смугами штукатурної склосітки з розмірами осередку 2х2 мм Застосування для цієї мети стрічки «серпянка» з нетканого матеріалу не гарантує, що тріщина повторно не вийде на поверхню стелі. Технологія наклеювання стрічки така: на поверхню стелі наноситься шар шпаклівки, склосітка вдавлюється в шпаклівку і притирається шпателем. Надлишки шпаклівки, выдавившиеся крізь осередки сітки, знімаються шпателем і повертаються в ємність для повторного використання.

Чи потрібно шпаклювати стіни і стелю повністю, або можна обмежитися вирівнюванням окремих ділянок? Якщо планується обробка стін щільними шпалерами темних тонів, товстими рельєфними шпалерами або шпалерами під фарбування — шпаклювати всю поверхню немає необхідності.

Стеля, покритий водно-емульсійної фарбою, повністю шпаклювати не обов’язково, досить обмежитися шпаклівкою пошкоджених ділянок. Але слід мати на увазі, що фактура останнього шару фарби на зашпакльованих і незашпаклеванных ділянках може сильно відрізнятися. Проблеми сумісності матеріалів нерідко виникають при фарбуванні поверхонь, покритих емаллю: деякі водно-емульсійні фарби погано лягають на емаль. Можна рекомендувати повністю закривати поверхню стелі тонким шаром шпаклівки. Висохла шпаклівка ретельно обробляється дрібнозернистим наждачним папером або абразивною сіткою. Застосування абразивної сітки забезпечує найкращий результат.

Такі загальні поради з підготовки до косметичного ремонту. Проведення самого ремонту — це тема для окремої статті.

Як запобігти повторне утворення тріщин

Імовірність появи тріщин залежить від конструкції стелі. Стельове перекриття, утворене цільною залізобетонною плитою зазвичай не піддається тріщинам. Якщо на стелі є стик бетонних плит — виникнення тріщин досить ймовірно. Найбільш важка ситуація складається в будинках старої будівлі з дерев’яними перекриттями (часто володіють недостатньою твердістю), де стелі покриті шаром штукатурки. Схильні до утворення тріщин і стелі з гіпсокартону, які рано чи пізно тріскаються в місцях стиків листів, як би якісно ці стики не заделывались.

Як показує практика, вірогідність повторної появи навіть ретельно забитих стельових тріщин дуже велика. Для боротьби з цим неприємним явищем можна рекомендувати використання скловолокнистих стельових шпалер, відомих під назвою «павутинка». Це рулонне неткане полотно із скловолокна товщиною 1,5 — 2,0 мм, що володіє порівняно пухкою структурою. Це не дозволяє тріщинам, що утворюються виходити на поверхню стелі.

Окремі полотнища павутинки наклеюються встик клеєм для шпалер. Поверхня стелі, підготовлена, як зазначено вище (дефекти забиті, тріщини заклеєні склосіткою, зашпакльовані і оброблені наждачним папером), грунтується клеєм, розбавленим чистою водою на 20-30%. Після висихання ґрунтовки на стелю валиком наноситься шар клею нормальної концентрації, полотнища павутинки наклеюються встик і притираються жорсткою щіткою.

При роботі з павутинкою», як і з усіма матеріалами, що містять скловолокно, необхідно використовувати гумові рукавички. Зауважимо, що остаточне фарбування павутинки повністю виключає утворення скляного пилу і робить застосування стеклообоев абсолютно нешкідливим для здоров’я.

Отримати ідеальні стики полотнищ «павутинки практично неможливо, тому їх необхідно зашпаклювати. Ця операція виконується після грунтування всієї поверхні стелі водно-дисперсійної фарбою, розведеною чистою водою на 10-30%. Точне співвідношення фарби і води вказати неможливо, оскільки фарби різних марок дуже сильно відрізняються по густоті. Після висихання грунтовки стики і незначні дефекти поверхні шпаклюються. Зашпакльовані ділянки шліфуються дрібнозернистим наждачним папером, і стеля остаточно забарвлюється водно-емульсійної фарбою.

Інформаційна служба plot.kz

Підготовка до косметичного ремонту

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code