ми підданими. До речі, не послужить мені востокове¬деніе в цій нічний полюванні? Ні. Я не стану протівопо¬ставлять Схід Заходу — це заняття і безплідне і нудне, а спробую відтінити їх один одним, дати їм заграти гранями. Поспішу, ось-ось засветлеет небо, ка¬жется, крикнув перший зяблик, або мені здалося. Ось удача, що Орбелі, учень великого Марра, Миколи Яковича Марра, якого в Грузії З спорідненої сер¬дечностью звуть Ніко Мар. Батько його, шотландець, служив в Грузії садівником. І Ніко належить Грузії по матері своєї — грузинці.
Орбелі був вірний вчителю до кінця. Він почав з того, що дав мені п’ятитомник Марра. П’ять томів були проковтнуті як пріключенская історія. Марр — охот¬нік азартний і заразливий. Він спонукає стреміть¬ся до глибинних, що не книжковим пластів буття племен, шукати ці пласти через знакову систему, через міфи, а головне — через майже не піддатися зміні народ¬ную психіку Благо, що я виріс у такому середовищі, де всі першокласники на перервах тараторять на трьох мовах без запинки і ще на трьох можуть вилаяти випадкового перехожого. Ґрунт був розпушена в дитинстві, і насіння сходознавства лягли добре. І сам Орбелі, і Ніко березня виросли в тому ж середовищі.
‘Про які ж три світи Сходу Говорив Григор’єв? Перси, курди, афганці і пакистанці — це люди іра¬ноязичного пласта, а отже, індоєвропейської сім’ї. А так часто мелькають в літературі огузи, еельджукі, османи, туркмени чи не є тюркізірованние саки, скі¬фи, массагети і інші войовничі іраномовні пле¬мена? Та й всі наші татари з європеоїдним виглядом — залишки все того ж великого скіфського іраномовного світу, який охоплював простори Євразії від Дунаю до Амура. Це і є, кажучи вченим мовою, арійський світ.
А якщо вилучити з поняття «Схід» індовропейскпе народи Азії, то що ж відійде На Схід? Одні ара- бй? Та так воно і є па насправді. арабомовний
світ сьогодні — це землі історичного Вавилона, Асси-рії, Сиро-Фінікії, Палестини, Єгипту та країн Магрибу, тобто Тунісу, Алжиру, Марокко. А всі країни, кото ¬ риє я згадав, входять в ареал древнього семітського мовного світу. Виходить, стародавні семіти як би под¬стілающее підставу Арабського Сходу. Та й самі ара¬би — семіти з мови. Тепер мені ясно, чому їх мову і їх іслам так органічно зрослися з цією землею. Ара¬би, стало бути, закономірно успадковують і землі, і пляс¬кі, і пісні, і ідеали древнього культурного семітського світу, коли генетична спорідненість між ними очевидно.
Скорбота була формотворчим початком цього світу. Печаль чулася в тужливих криках муедзина, в за-смутно музиці, яку місячний іслам прищепив навіть іранцям, які дізналися іслам тільки в сьомому столітті нашої ери. Навіть танці місячного світу чуттєво-сумні і позбавлені войовничого виклику кавказьких чоловічих пля¬сок в бітвенних нарядах. На берегах Нілу НЕ силі і све¬ту, а смерті і ночі присвячувалися багато найбільші твори. Піраміди адже тільки надгробки. Цей світ, древній і таємничий, з халдейської мудрістю, з ма¬гіей, що оживає, лише коли сонце відкидає длін¬ние гострі тіні, квітучий в прохолодних сутінках, повинен любити потаємність. Я бачу його в місячному світлі йод рогатою півмісяцем, в примарному відбитому світлі.
Північ оживає з першими променями сонця — і жваво-творний сонячний круг не міг не стати його улюбленим символом і створити релігію світла. Навіть рум’яні, об¬літие маслом млинці, які жадібно поглинають мої хлопці на радість Марії Іванівні, теж символи солн¬ца. На масницю люди поїдали гори сонячних млинців від язичницького захоплення перед наливається силою сонця.
На Сході ж всюди натрапляєш на геометрію орнаменту, абстрактність, трикутник. Саме рогата півмісяць народив гострі кути цього трикутника. Піра-
Книга Літо на перешийку стор 36
