сплескувала руками, але не йшла, так як потай ЕО бавили їх жарти. На допомогу їй прийшла сухопарая сусідка, яка від роздратування заїкалася і кудкудакала точно курка. Обурювалися, так би мовити, за компанію, і інші жінки, ті, що стояли віддалік від любезников. У школі скінчилися заняття, дітвора висипала з будинків, вулиця аж кишіла шалунами: вони верещали, кричали, каталися по землі, билися; а батьки, всі ті, хто не пішов в питний заклад, зібравшись купками по три-чотири людини, сиділи біля стін навпочіпки, як у шахті, і, по-куривая трубку, зрідка обмінювалися словами. Дружина П’єрона пішла розлючена, коли лівак надумав помацати, щільні чи у неї стегна; після отого він вирішив в оді-нирку відправитися до Рознера, а Мао залишився садити капусту.
Якось відразу стемніло. В будинку Мао запалили лампу; мати сердилась, що ні дочка, ні сини ще не повернувши лися. Ну ось, так вона і знала! Ніколи не буває, щоб всі разом вели за стіл повечеряти, але ж тільки ввечері і може зібратися сім’я. А де, питається, листя кульбаби, які повинен був набрати Жанлен? Чекаєш, чекаєш, а його все немає. Негідник хлопчисько! Які він листя нарвет в темряві? А як би добре поїсти з салатом то страва, що стоїть зараз на вогні: тушонка з картоплі, порею, щавлю, змішана з підсмаженою цибулею. По всьому будинку розноситься запах смаженої цибулі смачний запах, але скоро він стає їдким, неприємним і просочує суперечною смородом навіть цегляні стіни будинків; з цього запаху жебрацької кухні здалеку можна відчути, в якій стороні знаходиться селище.
Лише тільки стемніло, Мае прийшов з городу, сів на стілець і, притулившись головою до стіни, задрімав. Вечорами так було завжди: варто було йому сісти — він відразу засинав. Пробило сім годин. Ленора і Анрі розбили тарілку, допомагаючи Альзірі накрити на стіл. Повернувся старий Безсмертний — він поспішав повечеряти перед відходом на шахту. Тбгда дружина розбудила Мае;
— Сідайте за стіл, нічого їх чекати. Не маленькі, знайдуть дорогу додому. Шкода ось тільки, салату Немає У мене.
Книга Жерміналь стор.107
