ми, і вона врешті-решт погодилася, але із застереженням, що потім віддасть йому гроші за стрічку. Знову пішли жарти:
Ш аваль поставив умовою, що якщо Катрін не зійдеться з ним, то поверне йому борг. Потім заспорили, Де купити стрічку. Шаваль запропонував піти в крамницю Мегра.
— Ні, до Мегра не можна, мати не веліла…
— Та кинь ти! Навіщо їй знати, де ти купувала?
Але ж у Мегра найкращі стрічки в Монсу.
Коли довготелесий Шаваль і Катрін увійшли в крамницю, ніби двоє закоханих, які купують весільний подарунок, Мегра почервонів і, викладаючи на прилавок сині лепти різних відтінків, сповнений був скаженої злоби, як людина, якого обдурили та ще й насміхаються над ним. Відпустивши товар молодій парі, він встав біля дверей і довго дивився, як вони йдуть в сутінках по дорозі, а коли дружина боязко задала йому якесь питання, він напустився на неї з лайкою і закричав, що коли-небудь Він відплатить мерзотникам, які не вміють цінувати його благодіяння… Стривайте, вони ще будуть кланятися йому в ноги, просити вибачення за свою невдячність.
Шаваль побажав проводити Катрін і чинно йшов по великій дорозі поруч з нею, не даючи волю рукам, тільки трохи підштовхував її стегном і ніби ненароком відводив її в іншу сторону. Раптом вона помітила, що він відтіснив її з великої дороги на ґрунтову і що вони йдуть у бік Рекильяра. Але вона не встигла і розсердитися — він обійняв її за талію, він приголомшив її дзюркотливим, невблаганним потоком ласкавих слів. Ах, яка вона дурненька! Чого ж вона боїться? Та хіба він хоче зла такий милочке? Адже вона лагідна, біленька, ніжна, так і хочеться її з’їсти. Він нахилявся до її вуха, обдавав її шию жарким диханням, і у неї по всьому тілу пробігав трепет. Вона задихалася, не знала, що відповісти. Здається, він і справді її любить. У суботу ввечері, погасивши свічку на ніч, вона запитувала себе, що буде, якщо він стане домагатися її, і крізь дрімоту думала, мліючи від задоволення, що, мабуть, вона не сказала «ні». Чому ж зараз при думці про це вона відчувала огиду і немов жаліла про те? Коли він лоскотав їй шию своїми довгими вусами, їй було так приємно, що вона закривала очі, в перед нею у вечірньому сутінку вставала тінь іншого, того юнака, який працював з нею вранці.
Книга Жерміналь стор.117
