Шинкар встав і, походжаючи по кімнаті, презирливо насвистував. Три тисячі франків! Та що з такими грошима можна зробити, скажіть на милість! На тиждень хліба купити і то не Вистачить. А якщо розраховувати на іноземців, на людей, що живуть в Англії, так вже краще відразу ноги протягнути. Ні, яка тут страйк — це просто нісенітниця!
І тоді вперше приятелі наговорили один одному різкостей, хоча зазвичай їх приводила до згоди ненависть до капіталу.
— Хороше. А твоя думка? — запитав Етьєн, повертаючись до Суварину.
Той відповів звичайним своїм презирливим визначенням:
— Страйк? Дурість.- І серед наступив гнівного мовчання додав м’яко: — загалом, я не заперечую. Якщо подобається-влаштовуйте страйки. Одних вони розоряють, інших вбивають, — завжди щось очищається. Але якщо будете діяти з такою швидкістю, світ оновиться через тисячу років, не раніше. Краще підірвіть цю каторгу, на якій ви все гинете, — почніть з цього.
І тонкою своєю рукою він вказав на Ворейську шахту, будови якої виднілися в відчинені двері. Раптом бесіду перервала несподівана драматичне подія: ручна кролиця Польща, дерзнувшая вибігти на вулицю, стрибнула в кімнату, рятуючись від зграї хлопчаків, які кидали в неї камінням; в шаленому переляку, заклавши вуха і задерши хвіст, вона горнулася до ніг свого покровителя, дряпала його кігтями, благаючи, щоб він узяв її на руки. Суворін підняв її, поклав до себе на коліна і, обійнявши обома руками, впав в якусь дрімотну задумливість, погладжуючи м’яку шерстку і відчуваючи живе тепло цієї беззахисної істоти.
Увійшов Мае. Він нічого не побажав випити, незважаючи на чемні просити дружини Раснера, яка продавала відвідувачам своє пиво з таким видом, немов пригощала їх. Етьєн піднявся і пішов разом з ним в Монсу.
У день виплати вуглекопам грошей в Монсу немов про-виходив якесь свято, пожвавлення нагадувало ярмарок. З усіх селищ стікався галасливий натовп робітників. Приміщення каси було досить тісним, і вони воліли чекати біля дверей, стояли купками на бруківці, довжин-
Книга Жерміналь стор.160
