на лавках, розкидував їх ногами, звільняючи собі прохід.
— Зачините принаймні двері, — тихо сказав Суворін.- Стороннім нема чого вас слухати.
Він сам зачинив двері, а потім спокійно сів на один зі стільців, що стояли біля столу президії. Звернув собі цигарку і подивився на сперечалися м’яким розумним поглядом: губи його морщила тонка посмішка.
— Нема чого злитися, толку від цього не буде,— навчально сказав Раснер.— Я спершу думав, що ти людина розсудлива,— адже ти он як розумно придумав: порадив товаришам дотримуватися спокій, переконав їх не буянити в селищі словом, скористався своїм впливом для підтримки порядку. А тепер що ти збираєшся робити? Хочеш кинути їх в смітник!
Етьєн крокував між лавами, повертав назад, підходячи до шинкаря, зупинявся і тряс його за плечі, викрикуючи відповідь прямо йому в обличчя:
— Разрази тебе грім! Я дуже хочу зберегти спокій. Так, Я підкорив їх дисципліні. Так, я їм радив не ворушитися. Але ж не можна ж врешті-решт, щоб над нами змивалися!.. Тобі-то добре, тобі легко залишатися спокійним. А я… Іноді мені здається, я ось-ось звихнуся.
Це було початком сповіді. Він висміював свої ілюзії неофіта, свої благоговійні мрії про швидке пришестя царства справедливості, коли всі будуть братами між собою. Нічого сказати, добре придумано — сидіти склавши руки і чекати, а люди так і будуть довіку пожирати один одного, як вовки. Ні, треба втрутитися, інакше несправедливість зміцниться, багатії, як і раніше, будуть висмоктувати кров з бідняків. Який же він був дурень, коли говорив, що треба вигнати політику при вирішенні соціальних питань! Непростима дурість! Правда, тоді він ще нічого не знав… Але з тих пір він багато читав, займався. Тепер у нього зрілі погляди. Він може похвалитися, що вони представляють собою струнку систему. Однак він погано викладав цю систему: в плутаних його міркуваннях залишили свій слід всі теорії, якими він по черзі захоплювався і від яких потім відмовився. Але треба всім панувала непорушна ідея Карла Маркса: Капітал є результат
Книга Жерміналь стор.215