як -вегры, грали в хованки між штабелями кріпильного лісу, гублячись у проходах, як у незайманому лісі. Потім вони взяли приступом терикон, скочувалися з нього по голому укосу, ще гарячий від внутрішнього пожежі, або Ж забиралися в кущі, що вкривали стару частину відвалу, і, юркнув в їх гущавину, як пустотливі мишенята, годинами сиділи там тихенько, зайнявшись спокійними іграми. З кожним днем вони розширювали свої завоювання, забиралися на склад цегли, билися до крові, бігали по лугах і їли без хліба всякі трави з соковитими стеблами, копирсалися в тіні біля берегів каналу, ловили рибок і поїдали їх сирими; потім стали здійснювати далекі подорожі, за кілька кілометрів,— в Вандамский ліс, наїдалися там влітку суницею, а під осінь — горіхами і чорницею. Незабаром вони стали господарювати на всій величезній рівнині.
Найчастіше вони снували по дорогах між Монсу і Маршьеном і, оглядаючи все жадібним поглядом, як голодні вовченята, шукали, що б поцупити, все більше смелея в мародерське набігах. Отаманом раніше осту вався Жанлен, спрямовував своїх подначальных на пошуки здобичі: вони спустошували цибульні плантації, залазили в сади і городи, крали товари, виставлені біля дверей крамниць. Вони діяли у всіх околицях, а там звинувачували в розкраданнях страйкарів, запевняли, що це орудує добре організована зграя.
Одного разу Жанлен навіть змусив Лідію обікрасти мачуху, і дівчинка потягла у неї дюжини дві паличок ячмінного цукру з скляної банки, яка стояла на одній з полиць у вікні, служив дружині Пьерона вітриною; мачуха побила її, але дівчинка не видала Жанле — на —вона тремтіла перед ним. Найприкріше було те, що при поділі він завжди брав собі левову частку. Бебер теж зобов’язаний був приносити йому все, що вдавалося вкрасти, і почитав себе щасливим, якщо отаман не забирав у нього всю здобич цілком, нагородивши його на додачу затріщинами,
З деякого часу Жанлен став зловживати своєю владою. Він бив Л^дію, як ніби вона була його дружиною, а Бебера, користуючись його довірливістю, втяги вал у всякі неприємні пригоди, звертаючи його в осла, на якого. сиплються удари, і потішався над ним, хоча рослий хлопець Бебер був куди сильніше його і міг би звалити його одним ударом кулака. Жанлец пре-
Книга Жерміналь стор.242
