всех1 стоків? Йому ледве вдалося зібрати навколо себе людина двадяге робітників. Вої загинуло;
— Що вам завгодно? — повторив він, бліднучи від люті і роблячи над собою зусилля, щоб мужньо зустріти біду
Натовп загув, захвилювався. Нарешті виступив впе-ред Етьєн і сказав:
— Пане Денелене, ми не хочемо заподіяти вам зла. Але роботу треба припинити всюди!
Денелен без сорому назвав його дурнем.
— Але якщо ви зупините у мене роботу, так що ж, ви добро мені зробите? Та Адже це все одно, що Ви б мені в спину вистрілили, впритул… Ні, вибачте, мої робітники спустилися в шахту і не піднімуться раніше терміну. Хіба тільки ви спочатку вб’єте мене!
У відповідь на ці різкі слова пролунав багатоголосий крик. Мае довелося утримувати Левака, поривався вискочити з погрозами; між тим Етьєн, який виступив парламентером, все намагався переконати Денелена в законності революційних дій страйкарів. Але той кричав про вдачу кожного не підкорятися їм і працювати. А втім, заявляв він, до чого й обговорювати ці дурниці, — він хоче бути господарем на своїй шахті. Він шкодує лише, що в його розпорядженні немає трьох-чотирьох жандармів, щоб очистити місце від всякого наброду.
— Так, так, поділом мені, сам винен! З такими людьми, як ви, можна діяти тільки силою. А то вийде, як з нашим урядом, який уявляє, що вдасться підкупити вас поступками. Але як тільки вам дадуть зброю, ви повалите уряд.
Етьєн кипів обуренням, але все ще стримував себе. Він сказав, знизивши голос:
— Прошу Вас, Пане Денелене, віддайте распоряже-ня, щоб робітників підняли на поверхню! Інакше я не відповідаю за своїх товаришів, мені їх не утримати. Поки що можна уникнути нещастя.
— Ні! Забирайтеся до біса! Хто ви такий? Я вас не знаю. Ви не з моєї шахти, нічого вам і міркувати… Тільки розбійники нишпорять ось так по дорогах і грабують будинки.
Злісні вигуки заглушили його голос; особливо старалися в образах жінки. Денелен не вгамовувався — у цієї владної людини ставало легше — на душі тому, що він відверто виливав: своє обурення. Раз все
Книга Жерміналь стор.291
