Левак, знайшовши напилигак, розмахував їм, як кинджалом, і, перекриваючи страшний шум, пронизливим голоеом видав грізний клич:
— Переріжемо троси! Переріжемо троси!
Незабаром всі підхопили клич. Тільки Етьєн і Мае все ще намагалися умовити товаришів, але голоси їх губилися в Бурі криків, а домогтися тиші вони не могли.
— Але ж у шахті люди, товариші!
Шум посилився, з усіх боків кричали:
— Так їм і треба! Навіщо спустилися?..
— Поділом зрадникам! Так і треба. Нехай там залишаються… Та й нічого хникати, — можуть по сходах вилізти!
Кинута кимось думка про сходи підлила масла у вогонь, і Етьєн зрозумів, що доведеться поступитися. Боячись, що станеться ще більше нещастя, він кинувся до підйомної машини, вирішивши хоча б підняти кліті, а інакше троси, перепиляні на самому верху, могли рознести їх в тріски, звалившись на них всією своєю величезною вагою. Машиніст кудись зник, так само як і чергові робочі; Етьєн сам ухопив пускову рукоятку; поки він маневрував важелями, Лівак і двоє інших забралися на масивні крокви, підтримували шківи. Тільки-но кліті встали на упори, почувся пронизливий вереск напилка, що врізався в сталь. Настала мертва тиша; цей звук, здавалося, потряс всю шахту, всі підняли голови, дивилися, слухали в глибокому хвилюванні. Мае, що стояв у першому ряду, відчував, як його захоплює похмура радість, немов він сподівався, що сталь напилка позбавить всіх вуглекопів від гіркої долі; коли переріжуть горло однією з проклятих чорних проваль, люди не будуть туди спускатися.
А тут раптом Горіла побігла по сходах і знову заволала:
— Топки гасити! В котельню! В котельню!
Жінки помчали слідом за нею. Дружина Мае приєдналася до них, щоб не дати їм все переламати: так само як її чоловік, вона хотіла урезонити товаришів. Вона була спокійніше всіх в цьому натовпі і знаходила, що можна захищати своє право, не виробляючи у господарів розгрому. Коли опа увійшла в котельню, жінки встигли вигнати звідти двох кочегарів, і Горіла, озброївшись великою лопатою, присіла навпочіпки перед однією з топок і з люттю
Книга Жерміналь стор.293
