доносившемся з вулиці. Приглушені гардинами, портьєрами, килимами, ці гнівні вигуки зливалися в про-тяжный гул, сповнений невиразною, але страшної загрози, і вселяли сидить у вітальні жорстоку тривогу. Розмова щохвилини звертався до цього незрозумілого бунту. Пан Енбо дивувався: як він нічого не передбачав! Повинно бути, донощики погано осведомляли його,— він і зараз головним чином обрушувався на Раснера, заявляючи, що добре розпізнає у всьому цьому його злоблива вплив. Втім, турбуватися нічого-скоро з’являться жандарми, адже не можуть ж кинути його напризволяще! Гре-гуари думали тільки про свою дочку: бідна дівчинка, вона так полохлива! Може бути, через небезпечні зустрічі коляска повернулася в Маршьєн. Минуло ще чверть години в томливому очікуванні; нерви були напружені від тисячоголосого Гулу, що не стихав на вулиці, від стуку, схожого на барабанний дріб,— адже в замкнені віконниці градом летіли камені. Положення стало нестерпним. Пан Енбо говорив, що зараз він вийде, один розжене горлодерів і відправиться назустріч колясці, але раптом з криком вбіг Іполит:
— Пане! Барин! Бариня приїхала, її вбивають!
Коляска не могла проїхати по Рекильярскому путівцю серед бунтівників, які товпилися на дорсте і погрожували їй, а тому Негрель вирішив здійснити свій план: пройти трохи пішки (до особняка залишалося якихось двісті кроків) і постукати у хвіртку, виконану у садової огорожі близько дворових служб,— садівник їх почує, а якщо не він, так відімкне хто-небудь інший. І спочатку все йшло чудово, пані Енбо і панянки постукали в хвіртку, як раптом хтось попередив бунтівниць, і вони кинулися до огорожі. Справа прийняла поганий оборот. Хвіртку все не відмикали; Негрель спробував висадити її плечем. Жінки прибігли юрбою, їх ставало все більше; Негрель боявся, що його зіб’ють з ніг, і прийняв відчайдушне рішення: підштовхуючи поперед себе пані Энбо і дівчат, пробратися до під’їзду крізь натовп обложників. Але цей маневр привів до звалища: переслідувачки їх не випускали, з виттям чіплялися за них; а натовп розступалася направо-наліво, дивуючись, навіщо і як в неї замішалися ошатні дами. І тоді стався неймовірний, незрозумілий випадок, який можливий лише в хвилини невимовного сум’яття. Люсі й
Книга Жерміналь стор.328
