у Бельгії,— це вирішено. А коли стемніло, він зайшов до П’єрів ам; застав дружину стволового одну, відіслав жандармів і залишився у неї, вирішив випити стаканчик ялівцевої горілки і погрітися біля спекотного вогню.
— Тихіше! Мовчіть! Давайте на них подивимося! — про-шепотів Левак з хтивою усмішкою.— Потім объяснимся. А ти, чортеня паршивий, забирайся звідси!
Лідія відійшла на кілька кроків, лівак пригорнув оком до щілини, що світилася в віконниці. Він тихенько ахав, зігнута спина його здригалася від приглушеного сміху; потім до щілини проникла його дружина, але, подивившись, заявила з таким виразом, наче її схопили коліки, що їй гидко дивитися на це. Мае, відштовхнувши її, теж подивився і потім сказав, що тут даремно часу не втрачають. Потім по черзі всі подивилися ще раз, немов на забавну виставу. Кімната блищала чистотою, в осередку весело горів яскравий вогонь; на столі стояла пляшка— склянка і тарілка з печивом, — словом, йшов справжній бенкет. Саме тому видовище, що постало перед ними, врешті-решт обурило обох чоловіків, а за інших обставин вони півроку сміялися б над цим. Чорт з нею, з безсоромною бабенкою, нехай бавиться. Але хіба це не свин-ство розпалила для своїх розваг такий жаркий вогонь, підкріплюється вином і бісквітами, а у товаришів немає в будинку ні кірки хліба, ні жменьки вугілля.
— Батько йде! — крикнула Лідія і кинулася навтьоки.
Пьерон спокійно повертався з річки, з кошиком
мокрої білизни на плечі. Мае негайно піддав його допиту:
— Слухай, мені сказали, що твоя дружина каже, ніби я продав свою дочку і ніби у нас в будинку всі гнилі від поганої хвороби… А як у твоєму домі? Скільки тобі платить за твою дружину он той пан? Або він її даром полірує?
Приголомшений П’єрон нічого не міг зрозуміти, але раптом дружина, почувши сердиті голоси, перелякалася і, втративши голову, відкрила двері подивитися, що відбувається. І тоді сусіди побачили, що вона вся червона, корсаж у неї ресстегнут, подоткнутая за пояс спідниця ще не опущена, а в глибині кімнати розгублений Дансар посилає свій костюм. Старший штейгер вискочив з дверей і миттю зник, тріпочучи від страху, як би ця подія не дійшла до вух директора. У ганку піднявся жахливий шум, регіт, свист, улюлюкання, лайка.
Книга Жерміналь стор.353
