місяці голодуємо, трохи не подохли, я розпродала весь наш скарб, малі діти захворіли, і все це, значить, даремно? Знову все буде по-старому? Значить, немає справедливості? Ох, як подумаю, кров в мені так і кипить, душить мене! Ні! Ні! Краще я все спалю, повбиваю всіх, а здатися я не згодна.
І грізним жестом, вказуючи в темряві на чорну фігуру чоловіка, вона вигукнула:
— Ось слухай, якщо чоловік мій повернеться на роботу в шахту, я вийду на дорогу, дочекаюся його і прямо в обличчя йому плюну, негідником назву!
Етьєн не бачив її, але відчував її спекотне дихання, що виривалося немов з пащі люто гавкає собаки; і він попятился, вражений цією лютою злістю, яка була справою його рук. Як вона змінилася. Не впізнати її! Раніше була така розважлива, дорікала за його гарячність, казала, що нікому не можна бажати смерті, а тепер нічого не хоче слухати, кричить, що всіх повбиває. Тепер не він, а вона говорить про політику, хоче одним ударом змести буржуазію, вимагає республіки і гйльотіни, щоб позбавити землю від багатіїв, від цих грабіжників, що розжиріли на працях голодних бідняків.
— Так, так, я їм пики розкровеню, з живих шкуру здеру… Досить! Досить терпіли! Може, наша черга тепер прийшла. Ти сам так казав… Адже подумати тільки! І батьки, і діди, і прадіди, і всі, хто ще раніше жив,— все маялися так само, як ми боремося. Ні, просто з розуму зійдеш і за нош схопишся… Минулого разу ми мало зробили. Нам би треба все Монсу з землею зрівняти, каменю на камені не залишити. Що, або неправда? Про одне я тільки шкодую, навіщо не дала нашому дідові задушити ту дівку з Пиолены. Адже вони-то допускають, щоб моїх дітей заморили голодом.
У мороці слова її звучали, як удари сокири. Замкнутий горизонт так і не розкрився, нездійсненна мрія звернулася в отруту, що отруював мозок в цій голові, пому-тилася від горя.
Етьєн пішов на поступки.
— Та ви мене не зрозуміли,— забурмотів він, як тільки йому вдалося вставити слово.— Треба якось домовитися з господарями. Напевно, вдасться. Я знаю, що шахти сильно постраждали, й; звичайно, компанія піде на угоду.
Книга Жерміналь стор.360
