Спрямувавши кудись вдалину затуманений погляд, Суварів перебирав по колінах руками і, здавалося, зовсім не чув розмови. У його білому дівочому обличчі з тонкими рисами з’явилося щось дике, відбивало його потаємні мрії, куточки губ підвелись, оголюючи дрібні I гострі зуби. Перед очима його вставали криваві бачення. І ось, вловивши в розмові якесь зауваження Рас-нера з приводу Інтернаціоналу, він став думати вголос:
— Всі вони там труси. Був тільки одна людина, яка могла б перетворити їх організацію в грізне знаряддя руйнування. Але для цього потрібно хотіти, а ніхто не хоче, ось чому революція знову провалиться.
Він продовжував говорити, гидливо скаржачись на дурість людську, а слухачі мовчки дивилися на нього, збентежені цими уривчастими зізнаннями лунатика, блукав десь в потемках. В Росії нічого не виходить, обурювався він. Від тих звісток, які до нього ш дійшли, можна у відчай прийти. Колишні його товариші всі перетворилися на політиканів, в горезвісних нігілістів, перед якими тріпоче Європа; всі ці сини попов, міщан, купців не можуть піднятися вище національних цілей — тобто визволення свого народу; і якщо б їм вдалося вбити деспота, вони, напевно, уявили б себе рятівниками всього світу; а коли він, Сува — рін, казав їм, що треба скосити старе суспільство під корінь як стиглу ниву, навіть як тільки він вимовив слово «республіка»,— а адже це просто дитяче вимога,— він відчував, що його не розуміють, що він турбує цих людей, стає для них чужим. А тепер ось він зовсім відірвався від них, увійшов в число невдалих вождів революційного космополітизму. Однак його серце патріота все ще не могло забути батьківщину, і ІВ з гіркою скорботою повторював улюблене своє слово:
— Дурниці! Ніколи вони не виберуться з болота через своїх дурниць!
І, ще більш знизивши голос, він з гіркотою заговорив про те, як мріяв колись про братерство всіх людей. Адже він відмовився від свого звання і багатства в надії, що на його очах буде створено нове суспільство, засноване на загальному працю. Вже давно він жив у селищі, роздавав дітлахам дрібниця, бринькала в його кишенях, накази-вал вуглекопам воістину Братське почуття, з посмішкою СНТ-сил їх недовіра. Він приваблював їх симпатії своїм
Книга Жерміналь стор.365
