у вікні приймальною; штейгер ховався за спину начальника, відчуваючи себе ніяково після скандального побачення з дружиною Пьерона; інженер, навпаки, хоробро окинув швидким поглядом натовп маленьких жвавих очей і посміхнувся з презирливою насмішкуватістю, ставилася і до людей і до подій. Начальників зустріли свистом, і вони зникли. На їх місці тепер можна було бачити тільки біляву голову Суварипа. Як раз в цей день він був черговим. За весь час страйку він ні на день не припиняв керувати машиною, але ні з ким тепер не розмовляв — цілком був поглинений своєю нав’язливою думкою, і в холодному погляді його світлих очей, здавалося, блищало її сталеве вістря.
— Розійдися! — голосно вимовив капітан.— Не бажаю вас слухати. Мені дано наказ охороняти шахту, і я буду її охороняти. Ви краще не напирайте на моїх людей, а не то я зумію Вас відкинути.
Хоча офіцер говорив твердим тоном, на душі у нього кішки шкребли; він зблід при вигляді все возраставшей натовпу вуглекопів. Його повинні були змінити опівдні, але він боявся, що йому не протриматися, і послав хлопчика — откатчика в Монсу просити підкріплення. А у відповідь на вимогу розійтися понеслися шалені крики:
— Бий іноземців! Бей бельгійців! Ми господарі в своєму кутку!
Етьєн в розпачі відступив. Значить, кінець! Залишається тільки вступити в бій і померти. Він перестав утримувати товаришів, і натовп хлинула до загону солдатів. Зібралося чоловік чотириста. На підмогу вже втекли робітники з сусідніх селищ. І всі кидали той самий клич. Мае і Левак в люті кричали солдатам:
— Ідіть звідси! Ми проти вас нічого не маємо. Ідіть!
— Вас це не стосується,— підхопила дружина Мае.- Не втручайтеся в наші справи!
А дружина Левака додавала ще зліше:
— Живцем вас, чи що, з’їсти, щоб пройти? Вас честю просять-провалюйте!
Пролунав навіть тоненький голосок Лідії, яка пролізла з Вебером в саму гущу натовпу:
— Дурні набиті! Солдатня поганая!
Катрін, що стояла в декількох кроках, дивилася, слухала, приголомшена цією сутичкою, в яку її втягнула
Книга Жерміналь стор.387
