ЧИНА. Тільки силою наказу, силою військової дисципліни можна було стримувати солдатів, змусити стояти ось з цими кам’яними особами, застигнувши в похмурому безмовності.
Зіткнення здавалося неминучим; раптом з дверей, що відчинилися позаду загону, вийшов штейгер Рішом, сивочолий Старий, схожий на благодушного жандарма, і, весь тремтячи від хвилювання, голосно крикнув:
— Ах, чорт! Ах, чорт! Та що ж це за дурниці такі! Не можна ж такі дурниці допускати!
І він кинувся в ще залишався проміжок між багнетами і натовпом вуглекопів.
— Друзі, послухайте мене! Ви ж мене знаєте, я старий робітник, я був і залишився вашим товаришем. Ну так от, киньте цю мерзенну справу! Даю вам слово: якщо з вами надійдуть несправедливо, я сам викладу панам начальникам всю правду в очі… Але зараз досить… Навіщо кричати всякі нехороші слова, ображати славних хлопців. Або ви домагаєтеся, щоб вам розпороли багнетами животи?
Його вислухали і завагалися. На жаль, вгорі знову з’явилося у вікні єхидне обличчя Негреля. Безсумнівно, він побоявся, як би його не дорікнули, що він, не бажаючи ризикувати своєю особливою, послав замість себе штейгера. Він спробував виступити з промовою, але його голос заглушили таким жахливим ревом, що йому довелося відступити, і, знизавши плечима, він знову відійшов від вікна. З цієї хвилини ніхто не слухав і Рішома; як старий нн умовляв, ні благав робітників від свого власного імені, скільки не переконував, що все повинно йти по-хорошому, по-товариськи, його відштовхували, йому не довіряли. Але він заупря-мився і залишився серед них.
— Ні, чорт би вас драв, не піду! Нехай краще мені голову проб’ють разом з вами, а я не можу вас кинути, раз ви зовсім здуріли.
Він благав Етьєна допомогти йому напоумити товаришів, але той тільки махнув рукою, зізнаючись у своїй беспо-потужності. Тепер пізно! Зібралося більше п’ятисот че-ловек, — самі шалені, що втекли для того, щоб вигнати бельгійців, привезених на шахту. Осторонь стояли цікаві, і серед них були жартівники, яких бавила майбутня сутичка. В одній купці, що стояла віддалік, знаходилися Захарій і Філомена, — обидва дивилися
па відбувалися події, як па цікаве представлений ня, і були такі спокійні, що привели з собою своїх дітей, Ахілла і Дезіре. З Рекільяра примчала Нова юрба, в якій були борошні і Мукетта, — перший негайно ж приєднався до свого

Книга Жерміналь стор.390

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code