А потім пролунав залп, який очистив місце на сто кроків від сутички, скосивши роззяв, що потішалися над нею. Куля вдарила борошні в рот і, розтрощивши йому голову, перекинула до ніг Захарія і Філо Мени; їхніх дітей окропило кров’ю вбитого. У ту ж мить впала і Мукетта-дві кулі потрапили їй в живіт. Вона побачила, як солдати прицілювалися в Катрін, в несвідомому пориві доброго серця кинулася до неї, крикнувши: «Бережися!» — і тут же з гучним криком впала навзнак. Підбіг Етьєн, хотів підняти її, але вона слабо махнула рукою: не треба, мені кінець. Потім в горлі у неї заклокотало, але вона посміхалася Етьєну і Катрін, як ніби раділа, що, вмираючи, бачать їх разом.
Здавалося, все було скінчено, ураган пострілів пронісся далеко, кулі клацали навіть по стінах будинків в селищі. І раптом пролунав останній запізнілий постріл.
Мае, вражений в серце, перекинувся і впав ниць в калюжу, чорну від вугільного пилу.
Дружина в жаху нагнулася над ним:
— Що ти, старий? Підводитися. Ти ж так нічого, так?
Естелла пов’язувала їй руки,— матері довелося взяти
її під пахву, щоб повернути голову чоловіка.
— Ну скажи, що з тобою! Де боляче?
Очі у нього закотилися, з рота текла кривава піна.
Дружина зрозуміла, що він мертвий. Тоді вона сіла прямо в грязь і, тримаючи дитину під пахвою, як згорток, якимось тупим поглядом втупилася на вбитого чоловіка.
Отже, шахта була вільна. Капітан, весь блідий, зняв і знову надів своє кепі, розірвана уламком цегли, намагаючись у цю хвилину краху свого життя зберегти безпристрасне спокій. Солдати в похмурому мовчанні перезарядили рушниці. У вікні приймальної здалися перелякані особи Негреля і Дансара; за ними стояв Суворін; між брів у нього залягла глибока склад-ка, як ніби нав’язлива ідея, переслідувала його, грізною метою перекреслила його лоб. А в іншій стороні, на краю плато, все так же нерухомо стояв старий Безсмертний; спираючись однією рукою на палицю, іншу він приставив до очей щитком, щоб краще бачити, як вбивають його близьких. Поранені Вили, мертві поступово холоділи, застигнувши в незручних позах на розмоклій в відлигу землі; забруднені рідким брудом, вони лежали між чорними грудками вугілля, прорвали брудну снігову пелену. Те
Книга Жерміналь стор.396
