дивилася па пего і на доту злісним поглядом і немов питала, навіщо вони тут.
Знову всі спали мало не покотом; старий Безсмертний займав ту постіль, де спали діти, а їх укладали разом з Катрін, яку тепер не штовхала в бік своїм горбом бідолаха Альзира. Вдова, лягаючи спати, відчувала, як спорожнів її будинок, як холодна по-стель, занадто широка для неї однієї. Марно вона брала до себе Эстеллу, щоб заповнити порожнечу, дитина не замінював загиблого, і вдова годинами проливала мовчазні сльози. А дні потекли як раніше: все так само в будинку голодували і все не приходила смерть избавительница; вони то тут, то там отримували милостиню, яка надавала нещасним погану послугу, бо тепер тривала їхні страждання. Нічого не змінилося в їх животінні, тільки сім’я осиротіла.
На п’ятий день, до вечора, Етьєн, якому не під силу було дивитися на безмовну вдову, вийшов з дому і побрів по брукованій вулиці. Нудне бездіяльність постійно спонукало його рухатися, йти кудись, і він здійснював довгі прогулянки, крокував, понуривши голову, безсило звісивши руки, і все думав про одне і те ж. З півгодини йшов він так і в той день і раптом, відчувши нестерпний сором, здогадався, що товариші вийшли за поріг і дивляться на нього; останні залишки колишньої його популярності розвіялися після розстрілу,— тепер варто було Етьєну вийти на вулицю, жителі селища з ненавистю дивилися йому вслід. Він підняв голову, побачив загрозливі обличчя чоловіків і жінок, раздвигавших фіранки на вікнах; і, відчуваючи поки ще німі їх звинувачення, ще стриманий гнів, що горів у цих широко розкритих очах, запалих від голоду і сліз, він горбився, йшов нерівною ходою, спотикався. А за його спиною все більше недругів проводжало його пильним поглядом, повним німого докору. Етьєну стало страшно: а що, якщо обуриться все селище, всі вийдуть з будинків в закричать про свої муки? Він затремтів і поспішив повернутися додому. Але там його чекала важка сцена, яка привела його в повний відчай. Старий Безсмертний сидів, не рухаючись у нетопленій печі, немов прикутий до стільця, таким він став з дня бійні: дві сусідки знайшли його тоді простертым на землі, біля нього лежала його палиця зламана,— він впав, як старе дерево, розбите грозою. Рогда Етьєн увійшов, Ленора і Анрі, намагаючись заглушити
Книга Жерміналь стор.400
