зазмеилась тріщина. А що, якщо і в селищі впадуть будинки? До якого ж місця треба дійти, щоб опинитися в безпеці в ці останні години жахливого дня, під цим свинцевим небом, яке теж ніби хотів розчавити світ!
Але раптом Негрель скрикнув немов від болю. Г-н Енбо попятился і заплакав. Катастрофа ще не завершилася. Берег каналу обвалився, і вода з нього вируючими вол — нами рипулась в одну з тріщин кратера. Вода просочувалася туди, скидалася, як водоспад в глибоку ущелину. Шахта задумала випити річку, і тепер всі гірничі виробки були затоплені на багато років. Незабаром кратер заповнився водою, і на тому місці, де тільки що була Ворейская шахта, розкинулося озеро каламутної води, подібно казковим озер, на дні яких сплять прокляті міста. Настала грізна тиша; чутно було тільки, як вирує і рокоче вода, вриваючись у прірву.
І тоді на гребені терикона, що здригнувся, піднявся на поги Суварін. Він дізнався вдову Мае і Захарія, що ридали побачивши цього обвалу, який всією своєю вагою йа-ВІС над головами нещасних, вмирали під землею. Відкинувши останню цигарку, руйнівник пустився і шлях і, не обертаючись, зашагав у згустився сутінку. Деякий час він ще виднівся далеко, силует його ставав все менше, потім злився з чорною темрявою. Він і йшов в цю темряву, в невідоме. Спокійний, безпристрасний, він йшов винищувати,— всюди, де Знайдеться динаміт, підривати міста і людей. Коли в свою останню годину буржуазія почує, як при кожному її кроці з гуркотом злітають на повітря кругляки бруківки, — ймовірно, це буяє справа його рук.
Книга Жерміналь стор.434
