Лише тільки земля поглинула Ворейську шахту, Пан Епбо вночі виїхав до Парижа, бажаючи особисто поінформувати про все правління, поки журналісти ще не рознесли по світу цю звістку. На наступний день він повернувся і здавався, як завжди, спокійним, чемним адміністратором. Очевидно, йому вдалося снять з себе відповідальність, МИЛІСТЬ до нього не зменшилося, навіть навпаки,—через деиь був підписаний указ про нагородження його орденом Почесного легіону першого ступеня.
Але якщо директор вибрався з біди благополучно, по-ложение Компанії похитнулося від цього жахливого удару. Вона не тільки зазнала мільйонних збитків, — їй нанесена була небезпечна рана: через те, що якісь зловмисники погубили одну з її шахт, вона відчувала глухий, невпинний страх за своє майбутнє. Вона була глибоко вражена і зрозуміла, що треба все приховати. Навіщо піднімати шум навколо таких жахів? Якщо злочинця виявлять, з нього зроблять свого роду мученика, від його страхітливого героїзму і в інших свихнутся мізки; він породить цілий виводок паліїв і вбивць. Втім, правління і не підозрювало, хто виявився справжнім винуватцем катастрофи, і в кінці кінців вообразило, що тут орудувала ціла армія спільників; ніхто й думки не допускав, що, діючи поодинці, людина могла знайти в собі сміливість і силу для такого руйнування; саме ця думка і переслідувала членів правління — думка про невпинно зростаючої небезпеки, що загрожувала шахтам Компанії. Директор отримав розпорядження організувати широку мережу шпигунства, потім поступово, по одному, без шуму звільнити неблагонадійних робітників, запідозрених у причетності до злочину. З міркувань високої політики П обережності поки вирішили обмежитися лише цим заходом.
Негайному звільненню піддався тільки один Дан — сар. Після скандалу в будинку П’єрона тримати його на посаді старшого штейгера стало неможливо. Як привід скористалися його поведінкою під час катастрофи, коли він показав себе підлим трусом і кинув своїх людей, рятуючи власне життя. Звільненням Дансара хотіли також догодити робітникам, дружно його ненавидів. Проте в Париж просочилися деякі чутки
Книга Жерміналь стор.435
