босими ногами по холодних плитах підлоги. Мимохідь на-кинула на Анрі і Ленору зісковзнула з них ковдру; вони нічого не відчули, — обидва спали глибоким дит-ським сном. Альзіра подивилася навколо, широко відкривши очі, і мовчки перекотилася в ліжку на тепле містечко, нагріте старшою сестрою.
— Вставай же, Захарій! Вставай, Жанлен! — твердила Катрін, стоячи біля ліжка братів, але вони міцно спали, уткнувшись обличчям в подушку.
Вона почала трясти старшого за плече, але він не вста-вал, тільки невиразно лаявся; тоді Катрін вдалася до рішучих заходів і зірвала з братів ковдру. Вони смішно застрибали ногами, і вона захохотала. Захарій на-кінець піднявся і сів у пастелі.
— Ось дурна! Відчепися! — бурчав він у вельми поганому настрої.- Що ще за жарти! Терпіти не можу!.. Я Ех, життя собача, вставати в таку собі рань!
У Захарія було худе нескладно тіло, довге обличчя і яке зовсім не прикрашали ріденькі вусики, солом’яного кольору волосся, анемічна блідість, характерна для всієї родини. Сорочка в нього задерлася вище живота, він опустив її — не з сором’язливості, а тому, що промерз.
— Вже пробило чотири! — повторила Катрін.— Ну, живо! Батько сердиться.
Жанлен, згорнувшись, клубочком, знову закрив очіл
— Забирайся! Спати хочу!
Дівчина знову засміялася веселим, ласкавим сміхом. Жанлен був такий маленький, щуплий, з величезними, раздутими від золотухи суглобами; сестра схопила його в охашЯ ку і підняла; він перебирав ногами, мотав всклокоченной кучерявою головою, його мавпяче личко з стирчать вухами і вузькими зеленими оченятами зблідло від злості: як дозволено знущатися над його фізичною слабкістю. Не ска-1 зав ні слова, він вкусив сестру в праві груди.
— Ах, зла погань! — пробурмотіла Катрін, ледь не скрикнувши від болю, і поставила хлопчиська на підлогу.
Альзира не спала, вона лежала мовчки, натягнувши ковдру до підборіддя і розумним поглядом рано розвинувся ре — бенка-каліки стежила за сестрою і братами, які почали одягатися. Знову у них спалахнула сварка, на цей раз у глиняної миски, служила тазом для вмивання,— брати відштовхнули Катрін, знайшовши, що вона занадто довго
Жерміналь стор.12
