Естелла заглушала своїм вереском слова матері. Крики ці стали просто нестерпними. Мае ніби раптово почув їх і, вихопивши крихітку з колиски, кинув матері на ліжко, роздратовано пробурмотів:
— На, візьми, а не то я її пристукну! Ось чортова дівчина! Живе собі, спить, смокче скільки хоче, а скаржиться голосніше за всіх.
Естелла і справді почала смоктати. Укрита ковдрою, зігрівшись в теплому ліжку, вона вщухла і тільки жадібно чмокала.
— А панове з Піолени не говорили, щоб ти зайшла до них? — запитав Мае після хвилинного мовчання.
Мати прикусила губу і з похмурим виглядом відповіла:
— Говоривши. Вони зі мною зустрілися, коли приходили в селище,— бідним дітям одяг приносили. Нині я зведу до них Ленору і Анрі. Хоч би дали нам п’ять франків!
Знову настало мовчання. Мае вже одягнувся. Він постояв, задумавшись, потім сказав глухим голосом:
— Ну, що я можу зробити? Так от вийшло. Влаштовуйся як-небудь з годівлею… Словами горю не допоможеш. Краще вже на роботу йти.
— Ну, звичайно,— відповіла дружина.— Задуй-но свічку, я і без світла знаю, які у мене чорні думки.
Мае задув свічку. Захарій і Жанлен вже спускалися по сходах; слідом за ними зійшов вниз і батько; ступені поскрипували під їх важкими кроками, хоча у всіх трьох на ногах були тільки товсті вовняні панчохи. Спальня і коридор нагорі знову занурилися в темряву. Мал’йшн спали, навіть у Альзіри зімкнулися повіки. Але мати лежала в темряві з відкритими очима, Малятко Естелла, пригорнувшись до її опалого грудей, муркотіла, як кошеня.
А внизу Катрін перш за все розвела вогонь в чавунній грубці з гратами посередині і двома конфорками з боків,— в цьому вогнищі безперервно горів кам’яне вугілля. Компанія видавала кожній родині вісім гектолітрів «вугільної дрібниці», зібраної на рейкових шляхах. Розпалити її бувало важко, і Катрін кожен вечір прикривала золою тліючий вогонь, так що вранці треба було тільки поворушити жар і підкинути в нього шматочки старанно відібраного м’якого вугілля. Поставивши на плиту кавник, вона відчинила дверцята буфету і, присівши навпочіпки, заглянула в нього.
Жерміналь стор.16