коп.
— Тобто як це «міцно»? Покрівля осідає, а у вас тут стійок кіт наплакав-одна від одної в двох метрах! Ви б хоч ненадовго перестали рубати вугілля та зайнялися вчасно кріпленням, але ви віддаєте перевагу, щоб вам башку розтрощило. Будьте ласкаві негайно поставити стійки. Старі зміцнити і нових додати. Чуєте?
Вуглекопи, незадоволені розпорядженням, вступили в суперечку, доводячи, що їм краще знати, чи дотримані правила безпеки, і тоді розлютився Негрель:
— Ах, ось як? А коли вас задавить, хто відповідатиме? Ви? Ні, Компанії доведеться платити пенсії вам або вашим вдовам… Повторюю, ваші звички мені відомі: заради двох зайвих вагонеток вугілля ви готові здохнути.
Не даючи волі накопичився в душі обуренню, Мае сказав статечно:
— Платили б нам як слід, ми б і кріплення ставили краще.
Інженер, не відповідаючи, знизав плечима. Спустившись в штрек, він крикнув знизу:
— Вам залишається ще годину працювати. Беріться все за кріплення. І попереджаю: артіль буде оштрафована на три франка.
Слова ці були зустрінуті глухим ропотом. Вуглекопів стримувала тільки сила дисципліни, тієї військової дисципліни, яка підпорядковувала молодших старшим по чину — від коногона до головного штейгера. Однак Шаваль і Левак злобно змахували кулаками, хоча Мае і намагався їх втихомирити поглядом. Захарій насмішкувато знизував плечима. Але, мабуть, найбільше схвилювався Етьєн. З тих пір як він опинився на дні цього пекла, в ньому наростало глухе обурення. Він дивився на Катрін, вона стояла, смиренно опустивши голову. Ах, як це можливо! Люди надриваються на такій важкій роботі в цьому могильному мороці і не можуть заробити навіть на хліб насущний! Тим часом Негрель відходив все далі в супроводжень Дансара, який шанобливо вислуховував судження начальника і тільки мовчки кивав головою. Незабаром знову голосно пролунали їх голоси: обидва зупинилися в штреку, оглядаючи кріплення, яке артіль зобов’язана була під-тримувати протягом десяти метрів від свого забою.
Жерміналь стор.46
