вольствия, радіючи, що і на мою долю випав участе и фронту, привалило щастя змінити словник на гвинтівку | та да прямо зі сховища книг догодити в окопи першої лінії. Я вберіг моїх хлопців від звалилося на них ро- ц Дйтельского дня. Старші вже лежали на той час п, на пляжі мовчки, спокійно, без повсякчасного пожвавлення, Вони, як досвідчені мандрівники, заскочені негодою, сдер-у Жанно чекали, коли минуть хмари, вщухне буря і знову вигляне сонце.
Я пішов збирати малюків. Спокушу-ка їх ваіаа-Я претнейшім з задоволень — стрибками зі скелі в,, воду на трапеції. Найбільшу групу аннадановскіх, хлопців очолювала дівчинка двома роками їх старше, на прізвисько Сірник. Так прозвали Валю Синицин за фан-й таетіческую худобу. У хвилини неясності її звали Спи ті чий. Сірник — дівчинка з вираженою схильністю до | и витівкам. За свою егозліво вона була-таки покарана в одного разу.
У парку відпочинку на Кіровських островах спіч приг- в нула раз з парашутної вишки. працівники недогляделі.
і вона полетіла без баласту. Ваги в ній не більше, ніж ВЦ, індички, і спіч повисла між небом і землею, довго І верещала, базікала ніжками, а внизу заходилися дет до-мовця. Доглядач насилу підтягнув спіч на май Ку. Розгнівана, вона зажадала баласт, але дивись-я тель, з сумнівом оглянувши кістляву фігурку, отказал.І що б не накоїла спіч, я згадую випадок з пара-Ц шютом і не можу серйозно на неї розгніватися. Тим ненам. У мене закралася підозра, що вона в кращому I випадку вчить їх збирати порожні пляшки, щоб здати в їх в найближчому селі і накупити карамель к.
Мій заклик йти на трапецію викликав лікованіе.I Я звелів малюкам йти до старших і пішов збирати так-1 леї своє стадо. Ще одну групу водив по кущах Коля
табель про ранги. У лісі Шишкін розцвів. Зрозуміло, він був відомий тільки під прізвиськом Шишка. Головною (рисою його була повна відсутність сумнівів. Світ для [Шишки був позбавлений загадок. Пам’ятаю, задав я малюкам [придумати арифметичну задачу ще в місті, коли іАннадану кудись несподівано викликали. І секунди не пройшло, як висовується кудлата голова і тягнеться рука :
— Чи готова завдання!
— викладає, — кажу.
Він не моргнувши оком:
— Кермо стоїть п’ять рублів, колеса — десять. Скільки (варто вся машина?
Я був приголомшений і спритністю Шишки, і тим откри¬тіем, що для нього і справді машина складається з цих головних для хлопчиська деталей, а мотор і інше йому РОВС ні до чого. Шишка повів ватагу на пляж, взявши з [мене слово, що він буде стрибати першим. Я полегшено [зітхнув. Хто знає, на що може підбити малюків та¬кой скороспішний ватажок, як Шишка!
Чого я дбаю? Не треба бути проникливим, щось рби помітити, що хлопці нервували, дивлячись на чуже [щастя. Вони явно хотіли бути подалі зараз від ето¬го місця. Ніколи їх власне сирітство не було так ррімо, як нині. До сих пір малюки знали тільки рпколу і дитбудинок. Я бачив, як вони мимоволі стара¬лісь потрапити на очі до чужих батьків, інстінктів¬но підказували їм: «Кликніть! Приголубте! І мені Йгастінцев! »Я відчував, як цей крик роздирає [мені вуха. Геть звідси. Поки я носився по лісі, де [спіткнуться, тут же вилаявся всіх «домашніх» з їх семь¬ямі до сьомого коліна, забувши, що і сам домаш¬ній.
Найбільше діставалося сім’ям з трьох осіб — [матір, батько і дитина. Власне, їх-то я і мав на увазі, рне тоді здавалося, що вони конкретні винуватці не- счастьн моїх дітей. Ці сім’ї були моїм відкриттям в
Книга Літо на перешийку стор 24
