змія, і царівна з витязем повели присмиревшее чудовисько в місто. Городяни на стінах обмерли. Йде прекрасний юнак. Збруя на ньому як сонце. Поруч з ним білий кінь небаченої краси. А їх улюблена царівна веде на повідку моторошного кровопивця, який став смирнее вівці. Цар запропонував юнакові одружитися на його врятованої дочки. Витязь відхилив пропозицію. Звичайне людське щастя — не його частка. Його чекають в інших місцях всі, хто потрапив у біду.
— Людське щастя — батько подивився на матір і показав рукою на нас, дітей, — таке щастя не для нього. А царівна, кажуть, пішла в монастир.
— А що їй залишалося, — вставила мама і додала: — У горах говорили серед сонцепоклонників, що вона-то і стала потім матір’ю Юного бога-спасителя і звали її Майя. Батько казав мені, що вона виховала сина схожим на того юнака в червоному плащі і ніхто не дорівнював йому військову доблесть.
— Батько, — питає сестра, — а як царівна не боялася стояти поруч з чудовиськом?
Батько відповідає:
— Уяви собі, що зараз хтось приніс нам звістку про кінець війни і про наближення до нашого села Бориса. Ми р. се біжимо на околицю, щоб зустріти його біля мосту. Вдаємося і бачимо: крокує Борис, а поруч з ним дівчина веде# на приводу самого Гітлера. Ти злякалася?
Сестра задумалася. А батько сказав:
— А селище наш обімлів б від подиву, як місто царівни.
Батько ніколи не розповідав нам церковну версію про те, що подвиг знадобився Георгію, щоб змусити городян-язичників прийняти християнство. Може, він її і не знав.
Тільки тепер я починаю здогадуватися, чому на Русі Юрій був в такій пошані. Перш розповім ще про одну вдачі моєї нічного полювання. Георгій перемагає зло у вигляді гібридного змія, але витязь не самотній. Раз іме-
нуют індоєвропейську сім’ю, про «нмдо» і почну, Гнуть«- ма переміг шия в нічному храмі, як н Георгій» однією внутрішньою силою; Пился зі маємо н Крішна, е чудовиськом бився і общевр&иский наш витиаь Роста» курд, т переказами» Крім індоіранських арнев, бнлноь е чудсшь щем Персей, Геракл, з ним же воював і Анодної, що заснував на честь своєї перемоги Пнфмйскме ігри, більше інших близький до російського Юрію.
Коли Зевс заснував Олімпійські ігри, то спочатку це були сімейні ігри богів олімпійців, поки Прометей не приніс людям священний вогонь сімейного вогнища, 1Ьнь ле цього греки, подібно богам, заснували Олімпійські ігри еллінської сім’ї. На перших ?ке іграх у богів лон в кулачному бою побив самого бога війни Дрен (Мар*
са). У цьому посмішка народного генія, Н бігу Аполлон по-
переміг крилатого вісника богів Гермеса, виграв зі*
стязания в метанні диска і стрільби на цибулі, Ну а
у грі на кіфарі з ним ніхто й поготів зрівнятися але
міг, як ніхто ие зрівняється з Юрієм в бою і в пісні па 0 жнивах*
А хто йде далі? Далі з крилатим маємо ера-
позначиться англієць сер Ланселот, германець Нисфрнд» Доб*
рыня Микитович, князь Петро з «Повісті про Петра і Січ — т ронін».
Ну, батько, подумав я, ти вважав, що старший син мяо*
го читає, бо з песо не буде пуття, А ось оогля-
ді, що можна витягти з читанні, І чую його возраже-
ня: «Ти це не витягнув із читанні, Плагодарн tlepe«
шийок»,
Я добув нині вночі те, що Крішна* і Постам* і
Геракл, і Зігфрід, і Добрий, і все змієборці на ні-
доевропейской сім’ї народів, Газ вони щ однієї сім’ї,
стало бути, у mix під різними іменами прихований один єди
иый праратоборец. Нот жодного змієборця у всіх древ
них семітських народів, як пет пі ОДНОГО у тюрко-мон
голів. А якщо і були, то це пізні запозичення,
Змієборець народився в сім’ї народів, що дали світу
Книга Літо на перешийку стор 77
