свободою як і всі дівчата в сім’ях вуглекопів; в плями-дцять років у неї не було коханця лише тому, що в ній запізнилося пробудження інстинкту, досі вона ще марно чекала ознаки дозрівання. Дійшовши до майстерень Компанії, перейшов через вулицю і зазирнула до знакот мій пралі, впевнена, що знайде у неї Мукетту, яка постійно стирчала в пральні в суспільстві приятельок, з ранку до вечора угощавших один одного кави. Але її чекало велике засмучення: прийшла черга Мукетти пригощати приятельок, вона витратилася і не могла дати Катрін в борг обіцяні десять су. Марно Мукетта в розраду пропонувала їй випити склянку гарячого кави. Катрін не побажала навіть, щоб Мукетта у кого-небудь посіла для неї грошей На неї раптом напала ощадливість і забобонний страх, що якщо вона купить зараз стрічку, це їй принесе нещастя.
Вона, не гаючись, вирушила назад в селище, і коли вже проходила повз останніх будинків у Монсу, її гукнув якийсь чоловік, що стояв біля дверей корчми «Виноградне».
— Гей, Катрін! Куди так швидко?
Це був довготелесий Шаваль. Катрін стало прикро, і не тому, що Шаваль дуже їй не подобався, а просто їй було не до жартів.
— Зайшовши. Може, вип’єш чого-небудь… Стаканчик солодкого? Хочеш?
Катрін ввічливо відмовилася: на дворі темно, її чекають вдома. Шаваль підійшов і, стоячи посеред вулиці, почав упівголоса просити. У нього давно зріла в голові думка умовити її зайти до нього в номер, який він знімав на другому поверсі в трактирі «Виноградне»,— кімнату з широким двоспальним ліжком. Чому ж Катрін завжди відмовляється? Невже боїться його? Вона добродушно жартувала, казала, що неодмінно зайде до нього після дощику в четвер, на тій самій тижня, коли діти не народжуються. Потім, розговорившись про всяку всячину, вона побіжно згадала про стрічку, яку їй не вдалося купити.
— Та я куплю тобі стрічку! Будь ласка! — вигукнув Шаваль.
Катрін почервоніла, відчуваючи, що їй слід відмови-ться, ігчшесте з тим згораючи бажанням мати стрічку. Тоді їй прийшла в голову думка, чтб можна взяти у нього взайг-
Книга Жерміналь стор.116