мовчати. Кинувши суперечку про двох сентимах, пан Енбо раптом поставив питання ширше:
— Ні, краще скажіть правду, зізнайтеся, що ви піддалися обурливому підбурювання. Адже це тепер суща чума: нові віяння проникають усюди і розбещують найкращих роботах«. Ах, та я ні від кого не вимагаю сповіді, я і так прекрасно бачу, що ви зовсім змінилися… Куди дівалося ваше колишнє спокій! Вам багато нього наобіцяли, чи не так? Поміркуйте, що у вас масла буде більше, ніж хліба, сказали, що прийшов для вас час стати господарями… Словом, вас завербували в цей горезвісний Інтернаціонал, в цю армію розбійників, які мріють зруйнувати суспільство…
Етьєн не витримав:
— Помиляєтеся, пане директор. Жоден вуглекоп в Монсу ще не вступив до Інтернаціоналу. Але якщо їх штовхнуть на це, всі шахти ведтшт в нього. Все залежить від Компанії.
І з цієї хвилини боротьба пішла тільки між паном Енбо і Етьєном, немов інших делегатів тут і не було.
— Компанія — рятівниця робітників, даремно ви їй погрожуєте. В цьому році Компанія відпустила триста тисяч франків на будівництво селищ, а витрачені на це гроші не приносять їй і двох відсотків. Я вже не кажу про пенсії, які вона дає робітникам, про видачу вугілля, про ліки.« Ви як ніби людина розумна, за кілька місяців ви стали одним з найбільш вмілих наших робітників, так чи не краще вам поширювати ось ці безперечні істини, ніж губити себе, якшаясь з людьми, які користуються поганою славою. Так, так — я маю на увазі Рас — нера. Нам довелося розлучитися з цим суб’єктом для того, щоб врятувати наші шахти від зарази соціалізму.« А вас постійно бачать у нього,— безсумнівно, він і підказав вам думка створити касу взаємодопомоги, яку ми радо терпіли б, якби вона тільки ощадною касою, але адже ми відчуваємо: це — зброя проти нас, резервний грошовий фонд для ведення війни. І в зв’язку з цим я повинен вам повідомити, що Компанія має намір взяти в свої руки контроль над касою.
Етьєн дав директору виговоритися і слухав, дивлячись йому прямо в очі; від нервового збудження туби його трохи здригалися. Коли пан Енбо мовчить, він посміхнувся і відповів рівним тоном:
Книга Жерміналь стор.197
