— Біжіть через ці двері, — карала вона.— Один поганець жандарм стереже у дворі. Але це; не біда, з дров’яника є вихід в провулок. Швидше! Швидше!
Комісар тарабанив кулаками в двері і погрожував виламати її, якщо йому не відчинять. Мабуть, якийсь донощик поінформував поліцію, бо комісар кричав, що ці збори нелегальні: багато тут не мають запрошень.
— Сум’яття в залі посилилося. Не можна було розійтися, не проголосувавши питання про вступ до Інтернаціоналу і про продовження страйку. Всі говорили разом. Нарешті голові прийшла думка прийняти рішення без таємного голосування, просто підняттям рук.
Руки відразу піднялися. Делегати квапливо заявили, що від імені відсутніх тут товаришів вони вступають в Міжнародне товариство робітників. Таким чином, десять тисяч вуглекопів Монсуйських копалень стали членами Інтернаціоналу
А потім почалася Втеча. Прикриваючи відступ, вдова Дезір налягла всією своєю вагою на двері, яку жандарми стрясали ударами рушничних прикладів. Перестрибуючи через лави, вуглекопи вервечкою тікали через кухню і через дров’яної сарай. Раснер зник одним з перших, за ним пішов Лівак,— забувши про свою сварку з кабатчиком, він мріяв підкріпитися у нього кухлем пива. Етьєн, захопивши шкатулку, чекав Плюшара і Мае, які вважали справою честі вийти останніми. Коли вони виходили, запор вилетів, і комісар опинився перед вдовою Дезір, але її груди і живіт теж являли собою значну перешкоду.
— Що це вам заманулося все ламати в моєму закладі? — заорала вона.— Ви ж бачите — тут немає нікого.
Комісар поліції, людина повільний і не любив драматичних пригод, тільки пригрозив вдові посадити її у в’язницю і пішов складати протокол, простуючи на чолі чотирьох жандармів на очах уїдливо хихикавших Захарія і Борошні, які прийшли в захват від спритного відступу товаришів і обсипали , глузуванням невдалих охоронців порядку.
Тим Дріманням Етьєн, хоч йому і заважала скринька, на весь дух мчав по провулку, чуючи, що й інші біжать слідом за ним. Раптом йому згадалося, що П’єрона ніби не було на зборах, він запитав про це, і Мае на
Книга Жерміналь стор.226
