обрушилися на неживі предмети. Прорвався отруйний гнійник злоби, поступово наростаючої ненависті. Роки і роки голодного існування породили спрагу помститися винуватцям різаниною і руйнуваннями.
За сараєм Етьєн помітив вантажників, навантажували віз вугіллям.
— Геть звідси цю ж хвилину! — крикнув він, — жодного шматка вугілля не випустимо!
За його наказом прибігла ціла сотня страйкарів, вантажники ледь встигли сховатися. Переляканих коней випрягли, кольнули в круп, і вони ускакали; віз перекинули, зламали оглоблі. Лівак в нестямі рубав підвалини містків, по яких в сортувальну возять вагонетки з вугіллям. Стовпи не піддавалися, тоді йому прийшла думка зняти рейки, розібрати рейковий шлях на всьому майданчику шахти. І незабаром всі взялися за цю роботу. Озброївшись ломом і користуючись ним, як важелем, Мае зривав рейкові подушки. А тим часом горіла, захоплюючи за собою жінок, увірвалася в лампову; негайно вони замахали там палицями, і підлогу усіяли осколки скла і уламки розбитих ламп. Дружина Мае, розлючившись, била палицею так само несамовито, як і дружина Левака. Всі забруднилися маслом, що виливалися з ламп, і Мукетта, витираючи руки об спідницю, з реготом кричала, що всі «перемаслились». Жанлен для забави вилив їй масло з лампи за комір.
Але помста не насичувала порожнього шлунка. Голод мучив людей все більше. І знову рознісся жалібний крик:
— Хліба! Хліба! Хліба!
У самої шахти колишній штейгер тримав лавочку. Ве-роятно з переляку, він все кинув і втік. Коли жінки повернулися з лампової, а чоловіки закінчили розбирати рейки, всі кинулися громити лавочку і негайно зірвали ставні. Хліба там не виявилося, тільки два шматки сирого м’яса і мішок картоплі. Але при розгромі знайшли п’ятдесят пляшок ялівцевої горілки, і вона зникла мгповенно, немов крапля води, що впала на пісок.
Етьєн знову наповнив свою спорожнілу фляжку. Поступово їм оволоділо сп’яніння, важке сп’яніння
Книга Жерміналь стор.304
