коли приходив листоноша. Він піднявся і заговорив вголос вигукуючи грубі слова, що виривалися у нього крім волі:
— А ну вас всіх до біса! Плювати я хотів на вас і на ваші депеші, і на ваші листи!
Скажена злість опанувала їм. Нехай, нехай скрізь буде бруд. Втоптати в неї всю цю капость; його дружина-шльондра, ось вона Хто. Енбо майданною лайкою паплюжив розпусницю, як ніби давав їй ляпаси. Раптово йому згадалося, що вона зі спокійною посмішкою здійснює свій задум одружити Поля на Сесіль Грегуар, і думка про це остаточно його роздратувала. Так, значить, в її почутті немає ні пристрасті, ні навіть ревнощів, а тільки тваринна хіть. Її зв’язок-лише порочна забава, звичка валятися з чоловіком, розвага, яку вона шукає, як улюблені ласощі. У всьому він звинувачував тільки її одну і майже виправдовував Поля: розпусницю просто закортіло поласувати його юної свіжістю, і вона встромила в нього зуби, немов відчула незрілий плід, вкрадений про придорожнього дерева. А далі з ким вона ще буде хороводиться, до чого опуститься, коли більше не знайде під рукою податливих і практичних племінників, готових взяти в сім’ї родичів стіл, ліжко і жінку?
Хтось боязко постукав у двері, потім почувся голос Іполита, який дерзнув тихенько сказати крізь сечову свердловину:
— Пан, пошту принесли… І пан Дансар знову прийшов… каже — різанина почалася…
— Залиш мене в спокої… Зараз прийду.
Що ж тепер робити? Вигнати їх геть, коли вони повернуться з Маршьена, вигнати, як смердючих тварин, яких він не в силах терпіти в своєму будинку? Взяти дубину і крикнути, щоб вони прибиралися геть, нехай де-небудь в іншому місці отруюють повітря своїм блудом. Адже тепле вологе повітря в цій спальні просочений отрутою їх зітхань, їх жаркого подиху; гострий задушливий аромат, який вразив його тут,— це запах мускусу, яким душиться його дружина,— ще одна збочена схильність, чуттєва потреба обливатися міцними духами. Так, все так жваво говорило про перелюб — ця спека, цей дурманячи запах, ці глечики з водою, що стоять на підлозі, ще невылитые тази, розкидані рушники; вся ця
Книга Жерміналь стор.313
