до нього надходили відомості, що жандарми і драгуни знаходяться в розгубленості, збилися з дороги-весь час повертають убік від шахт, що зазнали нападу. Йому було все одно-нехай собі ріжуть один одного, нехай все руйнують… Він знову підпер голову руками, притиснув до очей долоні і сидів не ворушачись. У порожньому будинку стояла тиша, лише іноді чути було, як гримить каструльками кухарка, старанно в приготуванні обіду.
Згущалися сутінки, в кімнаті стало темно, було п’ять годин вечора. Г-н Енбо як і раніше сидів в заціпенінні, притиснувши ліктями паперу. Раптом пролунав гуркіт, пан Енбо, здригнувшись, подумав, що повернулися коханці. Ах, негідники! Але шум все зростав, і, коли пан Енбо підійшов до вікна кабінету, пролунав грізний клич:
— Хліба! Хліба! Хліба!
Страйкуючі вторглися в Монсу, тоді як жандарми, уявивши, що напад загрожує Ворейській шахті, по-повернули коней і поскакали туди.
Якраз в цей час в двох кілометрах від перших будинків міста, не доїжджаючи перехрестя, де шосе перетинало Вандамську дорогу, пані Енбо і її молоді супутниці побачили, як проходить грізне полчище. Вони весело провели в Маршьене весь день сніданок в будинку директора ливарного заводу дуже вдався; потім оглядали заводські цехи і сусідній скляний завод — все було так цікаво. А коли погожий зимовий день вже був під кінець, вирушили додому, і Сесіль прийшла фантазія випити кухоль молока на маленькій фермі, що стояла біля дороги. Всі вилізли з коляски, Негрель спритно зіскочив з сідла. Побачивши настільки блискуче суспільство, хазяйка злякано заметалася, зібралася було постелити на стіл ска-терть і подати молоко в світлиці, але Люсі і Жанна побажали побачити, як доять корів, і, захопивши з собою гуртки, вирушили в хлів, звернувши це знайомство з скотним двором в забавне пригода, і весело сміялися, коли ногами плуталися в солом’яній підстилці.
Пані Енбо з видом поблажливої матусі при-хлебивала парне молоко, як раптом її стривожив страшний шум, що донісся з вулиці.
— Що там таке?
Книга Жерміналь стор.315
