Книга Жерміналь стор.331

— Ах мерзотники! Ви почали бити наших — дочерей?
Це був Денелен, який приїхав за дочками і на обід до директора. Зіскочивши з сідла, він. обняв Сесіль за талію і повів; іншою рукою він з незвичайною спритністю і силою керував конем і, користуючись нею, як живим тараном, розсував натовп, отступавшую перед її грудьми. У воріт знову почалася сутичка, проте Денелен пройшов, віддавивши багатьом ноги. Ця Неждана допомога позбавила від небезпеки і Негреля і пана Енбо, яких обсипали лайками і стусанами. А коли Негрель увійшов нарешті в будинок, підхопивши на руки упащную в непритомність Сесіль, в.рослого Денелена, який стояв на ганку, затуляючи директора, жбурнули камінь, ледь не роздробивши йому плече.
— Правильно! — крикнув він, — зламали мої машини, тепер переламайте мені кістки!
Він жваво зачинив двері. По дерев’яній фільонці застукали каміння.
та ось скажені! — заговорив Денелен,— Ще секунда, і вони продірявили б мені череп, як порожній гарбуз… Та що тепер з ними розмовляти! Навіть і не намагайтеся. Вони нічого не усвідомлюють. Залишається тільки дубиною їх бити.
У вітальні плакали Грегу ари, дивлячись на очнувшуюся дочка. Сесіль повернулася ціла і неушкоджена — без єдиної подряпини, тільки вуалетка її загубилася. Але якого страху вона натерпілася! А тут раптом з’явилася кухарка Грегуарів Мелані і почала розповідати, як зграя бунтівників все розгромила в Піолені. До смерті перелякавшись, вона прибігла попередити господарів. Кухарка теж прошмигнула з вулиці в приотворені двері, коли відбувалося звалище, тільки ніхто її не помітив; в її нескінченному оповіданні єдиний камінь, кинутий Жанленом і розбив лише одне скло, перетворився у формений канонаду, від якої розтріскалися стіни. І тоді у пана Грегуара все перемішалося в голові. Що ж це таке? Мало не задушили його дочку, стерли з лиця землі його будинок! Так, значить, це правда, що вуглекопи розсердилися на нього за те, що він так добре жив їх працею?
Покоївка, принісши для Сесіль рушник і одеколон, твердила своє;