він повернеться до них спиною. Для компанії Страйк на шахтах був руйнівний. В правлінні говорили, що треба найняти робітників Боринаже — бельгійської прикордонної області; але зробити це досі не вирішувались, і таким чином становище залишалося незмінним: вуглекопи замкнулися в своїх селищах, солдати охороняли мертві шахти.
На ранок після того жахливого дня відразу настав спокій, за яким, однак, переховувався такий панічний страх власників копалень, що вони і питання не піднімали про пенесенных ними збитки, про жорстокості страйкарів. Призначений слідства встановило, що причиною смерті Мегра стало падіння з даху комори, а знущання над його трупом тримали в таємниці, і про нього складалися легенди. Компанія не бажала зізнатися в нанесеному їй збитку, а Грегуарам зовсім не посміхалася думка про гучний судовий процес, в якому їх дочка скомпрометувала б себе, виступаючи на суді в якості свідка. Однак декого заарештували, схопивши, як водиться, випадкових осіб-нічого не відали, тупих, розгубивши-шихся від страху людей. Помилково взяли П’єрона, і йому довелося в наручниках прогулятися до Маршьєна, — вуглекопи довго сміялися над цією історією. Мало не відвели і Раснера під конвоєм двох жандармів. У дирекції обмежилися тільки складанням величезного списку робітників, що підлягають звільненню; в одному тільки селищі двісті Сорок звільнили Мае, Левака і ще тридцять чотири людини. Найсуворіша кара очікувала Етьєна, проте він зник увечері в метушні, і тепер його шукали, але не могли знайти. Доніс на нього з ненависті Шаваль, який, однак, відмовився назвати імена інших учасників заворушень,— Катрін, бажаючи врятувати батьків, ублагала його нікого більше не видавати. Йшов день за днем, люди відчували, що боротьба ще не скінчена, і з щемливим серцем чекали розв’язки.
У Мопсу буржуа позбулися спокою: вони схоплювалися ночами з ліжка, їм чудилися грізні звуки набату, їх переслідував запах пороху. І все у них остаточно перемішалося в голові від проповідей нового священика їх приходу, абата Ранв’є, худого, високого фанатика з палаючими очима, наступника абата Жуара. Він був не схожий на свого усміхненого огрядного попередника, такого люб’язного і м’якого людини, незмінно
Книга Жерміналь стор.339
