яких привезли з Боринажу, він буде в першому ряду; йому, звичайно, пощастить-його вб’ють. І, повернувшись до Ворейської шахти, він вже твердим кроком бродив навколо неї. Пробило дві години ночі, з кімнати штейгерів, де містився пост, що охороняв шахту, доносилися гучні голоси. Зникнення годинного потрясло солдатів; пішли розбудили капітана, і врешті-решт після ретельного обстеження на місці вирішили, що часовий дезертирував. А Етьєн, ховаючись у темряві, згадував, як убитий новобранець говорив з ним про це капітана і називав його республіканцем: «Він — за республіку». Хто знає, раптом вдасться переконати його перейти на бік народу. Загін поверне рушниці прикладом вгору,— це може послужити сигналом до побиття буржуа. Нова мрія опанувала їм, і йому вже не приходила думка про смерть. Довгі години він провів, стоячи в липкою бруду, мерз в вогкої вогкості, що осідала на його плечі найдрібнішими краплями, і горів гарячковою надією на ще можливу перемогу.
Він підстерігав бельгійців до п’ятої години ранку. І толь-ко тоді дізнався, як хитро надійшла Компанія: їх при-везли з вечора, і ніч вони провели на шахті. Почався спуск: кілька страйкарів з селища Двісті Сорок, выслапиые на розвідку, розгубилися і не попередили вчасно товаришів. Про витівку господарів повідомив в селище сам Етьєн. Вуглекопи бігом кинулися на шахту, а він чекав за териконом, па березі каналу. Пробило шість годин, ниркове небо зблідло. Червонуватим світлом розгоралася Зоря, і раптом на іовороті путівці здався абат Рапв’є в підвідкнутій сутані, що відкривала його худі ікри. Щопонеділка він ходив служити ранню обідню в монастирській каплиці в околицях злодії.
Книга Жерміналь стор.381
