— Ти не бачив, як там, в глибині? Через забої не можна пройти?
Шаваль знову єхидно засміявся:
— Через забої? Як би не так! Всі забої обвалилися, ми тут замкнені з двох кінців. Як у мишоловці. А якщо хочеш, повертай назад і пливи по похилому ходу, якщо добре вмієш пірнати.
Справді, вода піднімалася, чутно було, як вона дзюрчить. Шлях до відступу був відрізаний. Шаваль сказав вірно: вони опинилися в мишоловці — обвали перегородили попереду і ззаду цей відрізок виробітку. Ніякого виходу. Всі троє були замуровані.
— Ну як? Залишишся? — із знущанням запитав Шаваль.- Так, нікуди тобі податися. Що ж, якщо не станеш до мене лізти, я тобі ні слова не скажу. Вистачить тут місця для обох… Скоро побачимо, хто з нас перший здохне. Хіба тільки от прийдуть і врятують нас… Але це, по-моєму, справа важка.
Етьєн сказав:
— Треба стукати. Може бути, почують.
— Я втомився стукати… На ось, сам спробуй… Постукай цим каменем.
Етьєн підібрав уламок вапняку, вже искрошившийся в руках Шаваля, і, б’ючи у вугільний пласт, почав вистукувати заклик шахтарів — сигнал, яким вуглекопи, опинившись в небезпеці, подають про себе звістку. Потім він притиснувся вухом до пласту, прислухався. Двадцять разів він наполегливо приймався стукати і слухав. Ніякого відгуку.
Тим часом Шаваль з навмисним холоднокровністю зайнявся своїм господарством. Перш за все поставив в ряд біля стіни три лампи: горіла тільки одна, дві інших він залишив про запас. Потім поклав на уламок дошки дві краюшки хліба. Тут була комора. З цією провізією, розсудливо її витрачаючи, він цілком міг протягнути два дні. Обернувшись, він сказав:
— Слухай, Катрін, — половина для тебе, якщо від голоду тобі не під силу стане.
Дівчина мовчала. Така страшна біда, та ще чекай зіткнення суперників!
І потягнулися жахливі дні. Шаваль і Етьєн сиділи на землі в декількох кроках один від одного, і обидва не розкривали рота. За порадою Шаваля, Етьєн погасив лампу — палити її було зайвою розкішшю; і потім вже ніхто не вимовляв пі слова. Катрін, стривожена поглядами, які кидав на неї колишній її коханий, лягла ближче до Етьєну. Йшли годинник; з тихим плеском невпинно піднімалася вода; час від часу земля стрясалася і далеко лунав гуркіт-це завершувалося
Книга Жерміналь стор.456
