Покоївка все не поверталася, настало незручне мовчання. Малюки, чіпляючись за спідниці матері, витріщали очі на здобну булку і не могли відвести від неї погляду.
— У вас тільки двоє діточок? — запитала пані Гре — гуар, щоб що-небудь сказати.
— Ох, що ви, пані! Семеро у мене!
Пан Грегуар, знову взявся було за газету, навіть підскочив від обурення.
— Семеро? Та навіщо ж стільки? Боже мій!
— Це нерозсудливо! — докірливо промовила і пані Грегуар. Чотири
Мае, немов вибачаючись, злегка розвела руками. Що по — робиш! Хочеш не хочеш, а вони народяться. Така у нас порода. Та й то сказати, підростуть діти, підуть працювати, будуть в будинок приносити получку. Ось і її родині легше б і жилося, не будь у них діда, зовсім немічного старого, і так працювали б на шахті не тільки троє старших дітей, а ще й ці б у роки увійшли… Але доводиться годувати маленьких, хоч від них і немає ніякої допомоги.
— Ви, значить, давно працюєте на копальнях? — почала рвоі розпитування пані Грегуар.
Гордовита посмішка осяяла бліде обличчя Мае.
— А то як же? Давно. А то як же! Я ось, можна сказати, з дитинства почала і до двадцяти років все під землею працювала. А потім доктор не велів: тебе, каже, мертвою о. ттуда винесуть. Я тоді другу дитину народила, і якесь те пошкодження в кістках у мене вийшло. А я ще не рак давно заміж вийшла, вдома роботи було по горло… ІА про чоловіка якщо сказати, так у них весь рід завжди в ко — шях працював. І дід, і прадід, і прапрадід, і вже не знаю Ьто ще! З самого що ні на Є початку, — як перший раз вдарили кайлом в Рекільярській шахті.
Пан Грегуар задумливо дивився на цю жінку ‘і на її жалюгідних дітей з блідими прозорими особами і білястими волоссям; обидва дитину носили на собі печатку виродження: низькорослі, анемічні, некрасиві і мляві діти, ніколи не евшие досхочу. Знову настало мовляв-рання, чулося тільки, як в каміні трохи потріскує Ьорящій вугілля, випускаючи цівки газу. У задушливій, спекотної кімнаті панувала дрімотна, лінива тиша, атмосфера рлагоделствия, що наповнює затишні куточки в щасливих буржуазних сім’ях.
Книга Жерміналь стор.83
