і його Артіль відразу ж попрямували в роздягальню — просторий барак, де по стенай йшли запиравшиеся на замок шафки для одягу. Посередині стояла до червоного на-калившаяся чавунна піч без дверцята, до того набита вугіллям, що горіли шматки його, лопаючись з тріском, випадали на глинобитну підлогу. Іншого освещенід, крім світла від жаровні, в бараку не було; багряні відблиски вогню попелиця -; салі на брудних дерев’яних стінах і на стелі, покритому чорним вугільним пилом.
Коли артіль Мае увійшла в жарко натоплених барак, там гримів оглушливий регіт. Людина тридцять рабо-I чих стояли біля печі, спиною до вогню, і з задоволенням гре — г лисися. Перед спуском всі намагалися гарненько «прожа — ритися» і захопити з собою запас тепла, на захист від [вогкості, що панує в шахті. У той ранок у печі було нео — быкновенно весело: вуглекопи потішалися над Мукет — I тій — незлобивого вісімнадцятирічної откатчицей, такий I грудастой і широкобедрой, що її шахтарські штани І куртка трохи не тріщали по швах; вона жила в Рекильяре разом з батьком, старим конюхом Муком, і братом Борошні, 1 рукоятчиком, але всі троє працювали в різні зміни; Го — р кетта ходила на шахту одна і влітку в хлібах, а зимою До де-небудь на задвірках розважалася з коханцем, за — I водячи щотижня нового. Всі шахтарі перебували I в цій ролі, але зміни обходилися по-дружньому, без До всяких драм. Одного разу Мукетту укорили, навіщо вона взя — I ла собі коханого з гвоздильного заводу, і вона, — I йшла в лють, кричала, що вона себе поважає і готова дати руку на відсіч, що ніхто не доведе, ніби опа I змінила углекопам і перекинулася до інших.
— Так, значить, долговязому Шавалю ти відставку до дала? — говорив один з шахтарів.— Взяла тепер кара — пуза? Та ж йому доведеться сходи підставляти. Я вас I бачив за Рекильяром. Їй-богу, він на тумбу виліз, I щоб до тебе дотягнутися.
— Ну і що? — відповіла Мукетта в найвеселішому расстановищі духу.- Яка твоя справа? Адже тебе в товкачі I не покликали?
Її благодушна грубість викликала новий вибух сміху.
Чоловіки, гріючись біля печі, гоготали так, що у них ходу — ном ходили плечі. Мукетта і сама тряслася від реготу, походжаючи серед них в непристойній при її товщині
