в помийну яму пияцтва і розпусти. Скільки довелося йому тоді пережити! Міцно запам’яталися йому ця вулиця і деякі подробиці: купи брудної білизни в ной,пиятики, отравлявшие весь будинок смородом ВИННОГО 5 перегару, скандали, бійки і ляпаси, якими трохи ів згортали людині вилиці.
— Ну, а тепер, — вимовив він жалібно, — по тридцять су в день зароблю, ні з чого буде посилати матері. Помре вона в злиднях. Напевно помре!..
З виразом безнадії пересмикнувши плечима, він відкусив хліба і мовчки став жувати.
— Хочеш пити? — запитала Катрін, витягаючи з фляги пробку.— Не бійся, від кави шкоди не буде… А всухом’ятку є-подавишся…
Етьєн відмовився,— досить і того, що він з’їв поло-провину її сніданку. Адже це прямо безсовісно. Але Катрін наполягала, вмовляла від щирого серця і врешті-решт
— Ну Гаразд, я попио перша, раз ти такий ввічливий..
І тепер ти не можеш відмовитися. А не те я Обі жусь.
Піднявшись на коліна, вона простягнула йому флягу
Етьєн побачив дівчину зовсім близько від себе при світлі двох шахтарських ламп. Чому вона спершу здалася йому некрасивою? Тепер, перемазана, забруднена вугільної пилом, вона придбала якусь дивну красу. На юному обличчі, що виник з темряви, сміявся великий рот, зблискували білі зуби, великі зеленуваті очі блищали, як у кішки. Пасма рудуватого волосся, вибилися з-під Ковпака, лоскотали дівоче вухо, і це її смішило. Вона більше не здавалася дівчинкою. «Років чотирнадцять їй як ніяк є», — подумав він.
— Ну, щоб принести тобі задоволення, давай сюди, — погодився Етьєн і, відпивши з горлечка, повернув їй флягу.
Вона зробила другий ковток, змусила і його відпити ще раз, щоб поділити порівну, як вона говорила, і їх забавляло, що вузьке горлечко фляги переходить то в її, то I в його рот. Він вже подумував, чи не схопити дівчину в обійми та чи не поцілувати в губи? Його все більше позову-шали ці повні блідо-рожеві губи, відтінені вугіллям.
За він не наважувався, робея перед нею, адже в Ліллі він знав тільки продажних жінок найнижчого штибу, а ось
Жерміналь стор.40
