Ах, Саладін! По-моєму, він єдиний в історії людина, якого обожнюють і мусульмани, і іудеї, і християни, хоча він був смертельний ворог останніх. Саладін, що став символом благородства. Вся Європа, від королів до священиків і селян, платила «салади — нову десятину»
бідних. Ось вони минули Дон і перетнули Волгу, перед ними ковилові простори за Уралом. Я відчуваю непереборну потребу пройти самому їх шлях, побувати на великої сибірської річки Обі, якій вони дали ім’я. Адже і мовою мого дитинства «про» — означає
ве, що потрібно юнакові для духовного зростання, як пізніше я зрозумів. Нічого не потрібно молодості: ні одягу, ні благ, ні пільг, нічого, крім високої мети. Не в пошуках високої мети пішли з факультету мої колишні східняки? Тим незабутнім влітку все
положенні. Потім дізнався, що Орбелі завжди сам потребував грошей і віддавав мені далеко не зайве. Мені вже на Перешийку було соромно за свою трохи непослуху. А потім становище і стало зовсім непоправно — я не міг знайти його, щоб вибачитися,
здавна мали імена. Мабуть, за прізвищами колишніх власників АБО за переказами, пов’язаних е полем, по межевым сварок або землеробським подій. Мені бачилася осиротіла смужка на Ільїної галявині, когорую завжди лаяли в жнива. Була та ділянка мала, камениста і відрізана від
— Ти, кажуть, мав сильну мова третього дня… Біля обеліска… Де полеглі… Верес… Пісок… Де батьки.:: Ніколи, кажуть, Карамба так не лаявся. Ти пройняв цих второгодников… Фатально, начальник!.. Півдня я ламав голову над завданням з «напоєм смерті» в яру. Жулани,
домовцы, ніколи не пили навіть ні краплі пива, дивилися на вміст пляшок з боязкою гидливістю. Вони терпляче чекали приїзду старших жуланов. З кожним вихідним пляшок додавалося. Я був вражений, коли дізнався, яку хитромудру і ризиковану війну вели мої жуланчики. П’ятірки