почуттів перелетів через маленький парканчик і мало не приземлився на самого господаря лазні — начальника табору. Тут же наклав йому, яким чудовим способом приборкав своїх хлопчиків. Якщо раніше вони не милися толком і залишали лазню брудними, а разом з ними
БАНЯ Іноді ми ходимо в сусідній табір в баню. Це може трапитися в будь-який день тижня, оскільки заклад чуже і ми покірно чекаємо запрошення. Вперше нас покликали в баню освячений традицією день суботу. У землеробському середовищі, де я виріс, цей
Схід. Це скоріше Азія. Греки це смутно відчували. Навіть не Азія, а індоєвропейська сонячний світ. Схід — це, по-моєму, тільки древнесемитский світ, який лежить підстилаючою породою під усім нинішнім арабським світом. Раніше він включав і Магриб, і Сіро — Фінікію,
цей. Їм прищеплювалася недосяжність і непререкаемость начальника, а тут приїжджає в гості до табору пбчти їх ровесниця. Вони відчували себе жорстоко обдуреними. На моє нещастя, арабистка виглядала ще молодше своїх років. Все ясно. Зовсім не випадково компот арабистки виявився солоним.
до кінця. Мені, знаєш, надзвичайно важливо, що найбільше творіння архітектури на нашій землі є посвята батька синові. Я кажу про храм Покрови на Нерлі. Церква поставлена Андрієм Боголюбським в пам’ять померлого від ран сина Йзяслава. Від свідомості цього храм мені
кабінет. А що ж Елізабет? Вона продовжувала писати свої книги непомітно від усіх, на світанку в спальні або вдень на столі у вітальні, де її щохвилини відривала прислуга, гості, діти, відвідувачі — трудівники Манчестера. Кабінет батька оберігався від посягань усіма
— Як-то, — кажу я їй, — у фондах нашої уні-верситетской бібліотеки натрапив на збірку дореволю-ційних журналів. В одному з них, у якому, убий — не пам’ятаю, запам’яталася мені антична притча. В ній роз-зывалось про відвідування якимсь владикою острова свого