Книга Жерміналь стор.453

Книга Жерміналь стор.453

Етьєну доводилося підтримувати Катрін, у неї не вистачало сил чіплятися за дерев’яні стійки. Кілька разів Етьєн ледве встигав підхопити її, він боявся, що вона впаде, потоне в глибокому рокочущем море, яке насувалося на них. Все ж їм вдалося перепочити кілька

Книга Жерміналь стор.452

Книга Жерміналь стор.452

добре бачать в густому мороці в якому проходила її життя. Вона скакала, зігнувши шию, підкидаючи ноги, і, пробігаючи по тісних штреку, заповнювала весь проліт своїм великим тілом. Вулиці слідували одна за одною, шляхи роздвоювалися,— жодного разу кінь не зупинялася на

Книга Жерміналь стор.451

Книга Жерміналь стор.451

старі вуглекопи не впізнавали знайомих штреків, які тянулксь перед ними, немов сплутані нитки клубка. На кожному перехресті в роздумі зупинялися, але ж треба було вирішувати негайно. Етьєн втік останнім, його затримувала Катрін, яку сковували втому і страх. Сам він теж

Книга Жерміналь стор.450

Книга Жерміналь стор.450

Люди, кинуті в шахті напризволяще, вили від жаху. Вода доходила їм до пояса. Рев потоку їх оглушав, гуркіт падали залишків зрубу, здавалося, сповіщав кінець світу, і зовсім зводило їх з розуму іржання коней, замкнених у стайні, жахливий передсмертний крик тварин,

Книга Жерміналь стор.449

Книга Жерміналь стор.449

Сесіль, обожнювана дочка, довгоочікуване дитя, вихована в холі, в достатку, їх дочка, для якої вони готові були віддати все своє надбання, на яку вони милувалися, коли вона спала в своєму ліжечку або їла за столом, і так боялися, що вона

Книга Жерміналь стор.448

Книга Жерміналь стор.448

сталевий погляд. Обличчя у нього спалахнуло, від нервового на-смикування викривився рот, з якого тонкою цівкою текла чорна слина. Вони як зачаровані дивилися один на одного: вона — квітуча, пишна, рум’яна, яка виросла у млості, неробство і добробут ситого життя племені

Книга Жерміналь стор.447

Книга Жерміналь стор.447

башмака, розгублено дивилася на розпухлі ноги старого, який більше не міг ходити. Чго, люб’язний, запізно вони потрапили до вас? — бадьорим, тоном заговорив р-н Грегу ар, бажаючи внести нотку веселості в похмуру атмосферу.—Нічого, черевики знадобляться. Безсмертний не чув, не відповідав,