Книга Жерміналь стор.410

Книга Жерміналь стор.410

політику, як інші обирають адвокатуру, з єдиним — ною метою: отримати доходи від свого краснобайства. Етьєн в той час захоплювався Дарвіном. Уривчасте знайомство з вченням Дарвіна він отримував з грошовых бро-шюр, де воно викладався коротко і дуже спрощено; на основі

Книга Жерміналь стор.409

Книга Жерміналь стор.409

годппх переделаппых сукнях, сміючись зустрічали случившуюся біду, так як мали хлоп’ячим запалом і зневажали гроші. Після обіду, коли перейшли в вітальню пити каву, пан Грегуар відвів свого кузена в сторону і привітав його з мужнім рішенням. — Нічого не поробиш!

Книга Жерміналь стор.408

Книга Жерміналь стор.408

прийшло позбавлення, можна спокійно їсти, спати! Був кинутий скромний натяк на загиблих, чия кров ще так не— давно обагрила бруд біля Ворейської шахти,-хтось сказав, що це був сумний, але необхідний урок, і всі розчулилися, коли Грегуари додали, що тепер кожен

Книга Жерміналь стор.407

Книга Жерміналь стор.407

передбачав і не хотів ніяких насильств. А чи міг він вважати, що його вірні шанувальники коли-небудь поб’ють його камінням? Скажені! Вони звинувачували його в тому, що він обіцяв їм сите життя і неробство. І в цьому прагненні виправдати себе, в

Книга Жерміналь стор.406

Книга Жерміналь стор.406

Коли він скінчив, пролунав грім оплесків. позаду нього завмирав у тузі Етьєн, гіркота переповнювала його серце. Йому згадалося передбачення Раснера па сходці в лісі,— адже він тоді погрожував, що й Етьєна чекає невдячність натовпу. Ах, скільки в ній дурості і

Книга Жерміналь стор.405

Книга Жерміналь стор.405

слова скорботи, жодної скарги. Іо тут раптом, угледівши Етьєна, він аж затремтів від люті, сльози потекли з його очей, а з чорного рота з кровоточать ясна, роз’їденими тютюновою жуйкою, полилася уривчаста безглузда лайка: — Сволота! Свиня! Гадина! Стривай, ти за

Книга Жерміналь стор.404

Книга Жерміналь стор.404

Етьєн звернув було убік, щоб позбутися від неї, але натрапив на дружину П’єрона, яка прибігла через садок. Розпусна молодичка раділа смерті своєї матері, бо побоювалася, що за несамовиті випади баби відповідати доведеться її рідним; анітрохи не оплакувала вона і свою