Книга Літо на перешийку стор 88

Книга Літо на перешийку стор 88

горбиться і видає бойову, скрежещущую позывку з криком . І все-таки він джентльмен. Заради подруги заспіває будь-яку пісню. Доглядає довго — вірна ознака благородства натури. Виглядом витончений, а характер рішучий. У зграї жулани ніколи не збиваються, навіть перелітної часом. Тримаються

Книга Літо на перешийку стор 87

Книга Літо на перешийку стор 87

і посміхався в бою, то загадково н затаенно, Іванов, середньоваговик, молотив, як дрова колов — невтомно н доб-росовестно. Обидва студенти були вправнішим мене на ринзі, тим нетерпеливее я чекав зустрічі. Мені здавалося, що з кожним снопом іскор з очей або

Книга Літо на перешийку стор 86

Книга Літо на перешийку стор 86

суботні ночі я спав як праведник під їх захистом і вибирався з свого намету, коли чергові вже встигали помити посуд після сніданку. Тоді можна було випити під тихим навісом без гама чашку гарячої кави під пісеньку Марії Іванівни. Було у

Книга Літо на перешийку стор 85

Книга Літо на перешийку стор 85

ЖУЛАНИ Той суботній день за всіма прикметами повинен був стати одним з чудових днів благословенного літа на Перешийку, літа, яке, каза-лось, зупинилося у своєму полуденному щастя і изливало на світ сяйво. Ми знали, що до нас під’їдуть півдюжини колишніх вихованців

Книга Літо на перешийку стор 84

Книга Літо на перешийку стор 84

На грудях у батька тепло і надійно. Від вусів виходить аромат міцного тютюну, а куртка зберігає запахи лісу, пороху і квітів. Чоловіки пастушеского народу звикли носити дні безперервно ягнят на руках. Батько крокує широко, і мені здається велетнем. Хоч би

Книга Літо на перешийку стор 83

Книга Літо на перешийку стор 83

Скоро буде готове м’ясо, воно вариться неподалік в саду у великому чавунному казані. Під навісом складена російська піч, де влітку готувала господиня. Така ж піч, за місцевим звичаєм, опалює будинок. Біля печі звалена в’язка хмизу і купа гладкого сухого плав

Книга Літо на перешийку стор 82

Книга Літо на перешийку стор 82

ганок. Ліва рука в чорній шкіряній рукавичці притиснута до стегна. Він високий і такий значний, що мені стало прикро, що у мене дві руки і обидві цілі. Дядько Гліб Воеводов був великий мисливець і такий же великий, хоч і безвісний,