Книга Літо на перешийку стор 81

Книга Літо на перешийку стор 81

вислано кілька шляхетських сімей, які стали добрими селянами, хоч і гоношистыми. А ще через сто років до них приєдналися біженці з голодуючого Поволжя і частина кубанських козаків. У надрах Кавказу і українці, і поляки, і навіть жменька німців перейшли на

Книга Літо на перешийку стор 80

Книга Літо на перешийку стор 80

Ледве втримали. Він і загинув зі зброєю в руках, як подобает воїну. На Чорній річці, поруч з нашим Будинком. Мою футбольну дружину я не проти зарахувати в корнети. Поєдинків на холодній зброї я б сам їх навчав. Що не кажіть,

Книга Літо на перешийку стор 79

Книга Літо на перешийку стор 79

У центрі Берліна під градом куль врятував німецьку дівчинку. Його подвиг увічнений в Трептов-парку над братською могилою радянських ратоборцев. Не заразив фашист радянського воїна своєю ненавистю, він, як і личить справжньому воїну, залишився чистим обличчям. Зараза не торкнулася його. Він

Книга Літо на перешийку стор 78

Книга Літо на перешийку стор 78

нею і кораблі. Але про що нагадує його присутність у цій сім’ї? Не’* чи говорить це про глибокому знанні про зло, про те, що воно здатне до оборотничеству. Адже не відає зла дійсно не відає і добра. Переказ про Егории

Книга Літо на перешийку стор 77

Книга Літо на перешийку стор 77

змія, і царівна з витязем повели присмиревшее чудовисько в місто. Городяни на стінах обмерли. Йде прекрасний юнак. Збруя на ньому як сонце. Поруч з ним білий кінь небаченої краси. А їх улюблена царівна веде на повідку моторошного кровопивця, який став

Книга Літо на перешийку стор 76

Книга Літо на перешийку стор 76

отдирал золотим ключем росу, охороняв стада, мчав на допомогу потрапили в біду подорожнім. Веспой в Юріїв день випускали на частка худобу — загін відмикав він сам. Словом, Єгорій трудився не покладаючи рук. $ля народу він став і заходом і символом

Книга Літо на перешийку стор 75

Книга Літо на перешийку стор 75

безбатченки, тоді скажіть мені, де ж батьки прекрасніше, де вони жертвеннее і чистішим? Чи Не ця стародавня готовність до жертви і відрізняла Русь? І в цьому немає ні гордощів, ні бажання виділитися — це даність. У центрі духовної та гарячій