Установка віконних блоків

Більшість зацікавлених користувачів добре знають про те, що експлуатаційна надійність типових віконних конструкцій значною мірою залежить від правильності їх установки в отворі. Відповідно до вимог нормативної документації при монтажі таких конструкцій (будь то сучасний склопакет або типові дерев’яні віконні блоки) користувачу в першу чергу необхідно буде подбати про правильну їх орієнтації у вертикальній і горизонтальній площинах.

Крім цього, йому не слід забувати і про такі важливі елементи віконного склопакета, якими є запірна арматура і комплект спеціальних ущільнювачів, відповідальних за надійне сполучення всіх елементів і герметичність сполук, що утворюються.

Матеріали для кріплення ПВХ вікон

Звичайно ж, надійніше буде, якщо монтажем склопакета займуться спеціалісти (представники фірми-постачальника), тим більше що це передбачає подальше гарантійне обслуговування встановленої конструкції. Але в ряді випадків допускається самостійна установка віконних модулів, можлива при наявності у рядового виконавця досвіду відповідних робіт.

Особливості монтажу

Монтажний зазор

Грамотна установка віконних блоків передбачає обов’язкове виконання наступних технологічних вимог:

Між рамою і віконним прорізом обов’язковий монтажний зазор величиною порядку 15-40 мм, необхідний для компенсації температурного зміни розмірів елементів конструкції. При цьому, незважаючи на наявність відповідного зазору) всі з’єднання в склопакеті, а також його зчленування з отвором повинен бути повністю герметичні.
Якщо цей зазор в окремих місцях зчленувань помітно перевищує допустиму норму – вам доведеться доопрацювати проріз, заклавши порожнечі цеглою, пінопластом або іншим відповідним для цих цілей матеріалом. Звичайно ж, подібний підхід можливий тільки в тих випадках, коли нераціонально використовувати велику кількість піни для заповнення наявних пустот.
Для формування необхідного зазору нерідко використовуються спеціальні пластикові (дерев’яні) клини, які визначають його величину по нижньому краю профілю і дозволяють коригувати положення блоку по горизонталі.
Монтаж підготовленої конструкції здійснюється шляхом її фіксації у віконному отворі за допомогою спеціальних анкерних кріплень (з застосуванням типових саморізів, болтів або дюбелів).

При використанні анкерних болтів крізь рамний профіль просвердлюються отвори відповідного діаметру з подальшим поглибленням в стіну отвору на 40, 50 або 60 мм (в залежності від матеріалу кладки). Попередньо кріпильні анкери лише злегка наживлюються на дюбелях. Їх остаточне заглиблення в стіну повинно проводитися тільки після вирівнювання віконного плетіння у вертикальній і горизонтальній площинах.

Кріплення за допомогою пластин

В процесі установки завжди слід пам’ятати про те, що конструкція анкера допускає його технологічне зміщення в посадковому місці без порушення герметичності самого шва. У тому випадку, якщо для фіксації блоку в отворі вибрані спеціальні анкерні пластини, що кріпляться до торця рами – можливість такого зміщення передбачена самою конструкцією кріплення.

Основною вимогою, що пред’являються до виробів розглянутого нами типу, є герметичність утворюються при їх монтажі стиків.

Як встановлюється вікно по ГОСТу дивіться у наступному відеоролику:

При цьому використовується герметик повинен володіти особливими властивостями, які дозволяють побутовим водяним випаровуванням виходити назовні і перешкоджати попаданню всередину вологи ззовні. Подібними виборчими властивостями володіє спеціально розроблена для цих цілей ущільнювальна стрічка з бутил-каучуку (ПСУЛ). Зазначений тип герметика рекомендується до вживання при ширині посадочних зазорів величиною до 40 мм.

Схема установки вікна

При великих значеннях зазорів бажано використовувати так звану «дифузійну» стрічку, яка має схожі характеристики і що укладається в зазор безпосередньо перед установкою блоку. По закінченні монтажу необхідно буде провести гідроізоляцію швів за рахунок проклейки їх спеціальної гідроізоляційної стрічки, частково перекриває зазор з монтажною піною, яка використовується для герметизації зазору перед установкою бічних укосів.

Герметизацію зазору

На заключній стадії робіт можна перейти до оформлення укосів віконної конструкції, що виконується одним з таких способів:

штукатурка укосів звичайним піщано-цементним розчином, використовуваним для закриття цегляних (або бетонних стін;
обробка з використанням пластикових панелей, порядок кріплення яких передбачений самою конструкцією придбаного вами склопакета.

Схема укосу з сендвіч-панелей

Віконні короби з деревини

Монтаж віконних блоків в дерев’яному будинку має свою специфіку, объясняющуюся тим, що стіни таких будов більш чутливі до атмосферних впливів. З метою захисту віконної конструкції від температурних деформацій при їх установленні повинен використовуватися додатковий блок під назвою «обсад». Основою такої конструкції є обсадна коробка (з іншого – окосячка), що представляє собою вбудований у віконний отвір дерев’яний короб, в якому згодом кріпиться рама основного вікна.

Обсада для вікна

Кути обсадної коробки ущільнюють за допомогою спеціального силіконового герметика, у той час як його верхній монтажний зазор закладається заздалегідь підготовленої мінеральною ватою. Нижня перемичка і боковини короби ущільнюються за допомогою натурального джуту, зафіксованого на них звичайним будівельним степлером. Для кріплення короба у віконному отворі цілком згодяться звичайні саморізи або шурупи відповідної довжини.

Окосячка схема

Згідно Сніп, монтаж склопакетів з ПВХ здійснюється аналогічним чином; при цьому для герметизації зазорів використовуються матеріали, що входять в комплект віконної конструкції. Після завершення монтажних робіт внутрішній зазор між склопакетом і обсадної коробкою закривається спеціальним профілем, а його зовнішня сторона обробляється за допомогою типових наличників.